Не знаю, як ви, а я з дитинства мріяла про велику родину, ймовірно, тому, що була єдиною дитиною у батьків. Згодом мрії ставали більш конкретними, я міркувала про кількість дітей, обирала оптимальну різницю у віці між ними. Але життя приготувало мені свій сценарій
Дві мої спроби стати мамою закінчилися безуспішно – одна вагітність зірвалася, друга завмерла на ранньому терміні. Минув час (консультації, обстеження, медики, генетики…), і ось я знову в очікуванні змін у своєму статусі. Так хочеться стати мамою, такий близький і водночас далекий цей момент… Відчуваю себе, як влучно зауважила моя подруга, практично кришталевою вазою. Боюся всього – необережного руху, уваги і неуваги, медиків…Оскільки попередній досвід був невдалим, ми з чоловіком вирішили звернутися до іноземних лікарів. Не буду розповідати, скільки обговорювалося варіантів, обмірковувалося пропозицій, скажу лише, що ми вийшли на людей, які мали досвід народження дитини в США, вони порадили народжувати в Маямі. Чому саме там? Основна причина – в США високий рівень медичного обслуговування і найсучасніше обладнання. Далі йдуть побутові причини.
Народжувати в Маямі дешевше, ніж в інших американських містах. До того ж на момент передбачуваної дати моїх пологів (лютий) там мала бути комфортна літня погода. Отже, рішення прийнято, лишається тільки дістатися туди і влаштуватися. Перший мій помічник в цій подорожі – інтернет – видав безліч сайтів, блогів і форумів. Виявилося, що велика кількість інформації – це не так вже й добре, я плуталася, не могла її систематизувати і витягти раціональне зерно. На одному з форумів жінки ділилися досвідом співпраці з компанією-посередником. Дорого – сказав мені внутрішній голос. Зате надійно і без хвилювань – це вже сказав мій чоловік. Обрали компанію. Поради для тих, хто може опинитися в моїй ситуації. Про себе: я стала мамою, все пройшло чудово, враження, думаю, залишаться зі мною на все життя. Доньці скоро буде рік. У своїй розповіді я спробую виділити найважливіше, те, про що подруги мене запитують найчастіше. Для початку про подорож.
Мене страшенно хвилював переліт. Комфорту я в літаку ніколи не відчуваю, страшенно переживаю, реагую на все – прислухаюся до звуку двигунів, завмираю при турбулентності. І, чесно кажучи, це було моєю основною перешкодою до подорожі за океан. Коли я познайомилася з агентом компанії “Пілот”, я очікувала розлогих, вражаючих історій про комфортні пологи за океаном, ділових пропозицій. Але Ольга (так звали менеджера) спершу показала мені краєвиди Маямі, фото палат для породіль, запропонувала розглянути і обрати кандидатуру лікаря. І знаєте – раптом відлягло. Подумала – народити дитину в такому красивому місці! Вона ж мені потім подякує, адже це буде її мала батьківщина… Та ще й громадянство нададуть за правом землі, як там прийнято говорити. Зможе вибирати, де жити, у якій країні, хіба не заманливо?
Але про все по порядку. Летіли ми разом з чоловіком, обрали компанію “Люфтганза”, з пересадкою у Франкфурті. Пересадка, через яку я хвилювалася, навпаки, дала можливість відпочити, митники не дуже прискіпливо оглядали і багаж, і мене (я, знову ж таки, переживала – а раптом виникнуть запитання). Єдине, про що вони запитали, – це валюта: їх цікавило, скільки ми з чоловіком ввозимо готівки (нас проінструктували в компанії щодо того, яку суму можна брати з собою). До документів не виникло ніяких запитань – подивилися і все. Загалом, ця частина подорожі пройшла спокійно. Прилетіли в Маямі. Нас зустріла Юля, яка виконує в компанії обов’язки консьєржа. Вона одразу повезла нас в кондомініум знайомитися з місцем, де нам потрібно було провести три місяці. Квартира розташована біля океану в Sunny Isles Beach, вид з вікон був приголомшливий. Океан – блакитний з бірюзовим, багато людей на пляжі, деякі рибалять, інші купаються, гуляють.
Знайомство з доктором, обстеження (до речі, без особливих додаткових аналізів і консультацій) пройшло, як прийнято говорити, в штатному режимі. Лікар російськомовний, він був дуже спокійний, не бачив причин для хвилювання з приводу мого здоров’я, і ця впевненість передалася мені.
Взагалі, в Маямі панує якийсь загальний стан розслабленості й спокою, як під час відпустки. І тільки наближення “години пік” – пологів – внесло в мій відпочинковий настрій певне напруження. Швидку допомогу для породіль тут викликати не прийнято, її організовують працівники агентства: вони приїжджають одразу після дзвінка і відвозять на пологи. Я обрала госпіталь, у якому була реанімація: хотілося передбачити всі ризики. Палата для пологів нагадувала готельний номер, ліжко-трансформер було застелене білосніжними простирадлами, з одного боку був столик, з іншого – прилад, що фіксує параметри переймів та інші показники. Мені ввели окситоцин, а через невеликий проміжок часу зробили епідуральну анестезію. Лікар і медсестра не сиділи поруч, але заходили регулярно. Дочка народилася швидко – чорненька, криклива, її одразу поклали до мене на груди, і це було ні з чим не порівнянне відчуття… Незабаром нас відвідала педіатр, її нам порадила наша консьєрж Юля (контракт з лікарем уклали заздалегідь). Лікар поцікавилася показниками за шкалою Апгар, оглянула дитину, запитала, як пройшли вагітність і пологи. На відміну від наших дитячих лікарів у її обов’язок не входить щоденний патронаж на дому, далі ми їздили до педіатра самостійно. Виписка була дещо дивною – до авто мене везли на каталці, хоча я вже цілком спокійно ходила сама. Напевно, це робиться для того, щоб перевірити, чи є спеціальне крісло для перевезення малюка (тут, знову ж таки, велике спасибі Юлі, вона про це подбала заздалегідь). Далі почалося наше життя новим сімейним складом, де центральне місце належало новонародженій. Документи, необхідні для отримання громадянства США, нам оформили швидко.
Конс’єрж завжди легко відгукувалася на будь-яке прохання, приїжджала, консультувала по телефону. І, нарешті, зворотний шлях, аеропорт. Проводжала мене Юля, допомагала з багажем (чоловік полетів раніше – робота не чекає). Ось промайнув за вікном ілюмінатора піщаний берег океану….
