У Кабміні анонсували масштабну реформу Служби зайнятості в 2017 році

Віце-прем’єр-міністр Павло Розенко розповів, що Центр зайнятості має стати закладом, який активно шукатиме вакансії і стане посередником між роботодавцем і безробітним, проте експерти не дуже вірять у зміни на краще, передають «Вести».

В Україні прогресує безробіття

«Сьогодні в безробітних немає жодних стимулів, щоб йти працювати. Якщо прожитковий мінімум дорівнює мінімальній зарплаті, і цьому ж дорівнює допомога з безробіття, то питання: якщо 1450 грн можна отримувати, не працюючи, чи піде людина працювати за таку зарплату? Тому було зроблено перший крок – підвищили мінімальну зарплату до 3200 грн. Далі черга за створенням робочих місць», – говорить Рева.

Він уточнив, що виплати безробітним залишаться, однак можуть скоротити період, протягом якого їх виплачують.

Міністр каже, що всім безробітним пропонуватимуть відповідну роботу – примусово відряджати на «будівництва століття» ніхто не збирається, до того ж це заборонено законом. Однак саме поняття «відповідна робота» розширять, щоб людина не могла від неї відмовитися через те, що вона їй «не подобається».

Варто зазначити, що фахівці із працевлаштування висловлюють великі сумніви щодо успішності майбутньої реформи.

«Я згодна з тим, що кількість грошей, які ми ввалюємо в центри зайнятості, не відповідає кількості працевлаштованих. Але робити з Центру зайнятості рекрутингове агентство – дорого, складно, а може, і безнадійно», – вважає HR-експерт Тетяна Пашкіна.

За її словами, у 2016 році з 50 тисяч вакансій, які були в Центру, 65% пропонували зарплати до 2000 грн.

«Бо роботодавець, який пропонує вакансію у ЦЗ, повинен бути готовий у будь-який момент відзвітувати про розмір зарплати, податки, тоді як на недержавних майданчиках роботодавці можуть вказати вищі зарплати. А тепер питання: якщо в нас мінімальна зарплата 3200 грн, то скільки вакансій буде у ЦЗ і які зарплати в них будуть вказані?», – зазначає експерт.

Зі створенням робочих місць, на думку Пашкіної, також будуть проблеми: «Роботодавці не поспішають створювати робочі місця, бо не завжди розуміють їхню подальшу долю. Наша  «найжирніша» галузь – айтішники – сидять на валізах і не знають, прийдуть до них з обшуками чи ні. Решта теж бояться і тиску, і несподіваних змін у законах».