Футбольний чемпіонат світу-2108 в Росії стане тією подією, на якій в тому числі буде вирішуватися «українське питання». Від того, хто і як буде представляти Україну на неформальних «футбольних раутах», безпосередньо залежить ухвалення рішення по Донбасу, впевнений політолог Дмитро Джангіров

Після 2018 року реальні зусилля Кремля, вважає аналітик, будуть спрямовані на вибудовування відносин із Заходом «з чистого аркуша», оскільки з 2014 року в правлячих елітах більшості великих світових гравців відбулися істотні зміни.

«Очевидно, що ключовим заходом має стати чемпіонат світу з футболу-2018. Мова, зрозуміло, йде не про сам спортивний захід, а про його неодмінний політичний  супутник – «футбольну дипломатію». Під цим терміном маються на увазі неформальні зустрічі лідерів держав і/або політичних фігур першого ряду різних країн, які прибувають повболівати за свої національні збірні», – пояснив Джангіров.

На його думку, від участі в «футбольній дипломатії-2018» українських представників безпосередньо залежить, чи буде проблема врегулювання на Донбасі розглядатися як питання, що вимагає окремого рішення, або в якості «розмінної монети».

«За відсутності українських представників всі компроміси між зовнішніми гравцями по Україні можливі лише за рахунок українських інтересів. Однак, питання полягає в тому, хто саме може поїхати для виконання такої складної і делікатної місії? За посадою таку місію може взяти на себе міністр закордонних справ Павло Клімкін, а також перший віце-спікер Ірина Геращенко, хоча в обох випадках ефективність є сумнівною», – вважає політолог.

У той же час «політичні патріархи» – Леонід Кучма, Євген Марчук, Володимир Горбулін – не перебувають у достатній близькості до президента Порошенко і не користуються його довірою, зазначив Джангров.

«Напевно, безперечними і безальтернативними (…) виглядають тільки дві фігури: це нинішній представник України в ООН і екс-посол в Москві Володимир Єльченко, а також представник України з гуманітарних питань в мінській Тристоронньої контактній групі Віктор Медведчук. Проблема, як ми бачимо в тому, хто складе їм компанію з боку України на мундіалі … », – підкреслив політолог.

На його думку, український президент завдяки Медведчуку має можливість вести оперативну комунікацію з Кремлем. До того ж західні ЗМІ, зокрема, агентство Reuters, неодноразово писали про виходи Медведчука на найближче оточення Дональда Трампа.

«У будь-якому випадку, офіційний Київ – незалежно від результату боротьби за вихід з відбіркової групи, схоже, відмовився від контрпродуктивної ідеї бойкоту ЧС-2018, виходячи з давнього принципу absens carens. Надію на це дають закладені в дохідну частину бюджету-2018 200 млн. грн., які Національна телерадіокомпанія розраховує виручити за продаж прав трансляції футбольного чемпіонату. Так що, чемпіонат ми побачимо точно, будемо сподіватися, що українську збірну на чемпіонаті – теж. А ось українські політики на трибунах мундіалю влітку наступного року – це, перш за все, неформальні «переговорники», а не пристрасні уболівальники …»- підсумував Дмитро Джангіров.