Рішення Володимира Путіна підтримати пропозицію Віктора Медведчука щодо обміну полоненими, продиктовано декількома факторами, вважає директор ПП «Інститут глобальних стратегій – ІГЛС» Вадим Карасьов
По-перше, Кремль демонструє свою прихильність до мирного врегулювання шляхом підтримки ініціатив щодо обміну полоненими. «Адже обмін «всіх на всіх»- це один з пунктів мінських угод. Раз Київ не виконує політичну частину цих угод, ось можна підштовхнути його до того, щоб вони реалізовувалися саме в цій частині», – пише Вадим Карасьов в своєму блозі на сайті «Кореспондент».
По-друге, прямі переговори В. Путіна з керівниками самопроголошених республік працюють на підвищення статусу Захарченко та Плотницького. «Публічна обіцянка Володимира Путіна переговорити з так званим керівництвом ОРДЛО щодо обміну полонених піднімає в той же час статус цих так званих керівників», – пояснює директор ПП «Інститут глобальних стратегій – ІГЛС».
По-третє, на думку Вадима Карасьова, масовий резонанс навколо появи фігури В. Медведчука поруч з Путіним працює на підвищення статусу українського політика як в Мінському процесі, так і з точки зору внутрішньоукраїнської розстановки сил.
«З огляду на те, що з цим проханням до Путіна звернувся Віктор Медведчук, що невипадково було показано на російському ТБ і отримало масовий медійно-публічний резонанс, це є грою на підвищення статусу не тільки в мінському процесі, але і з точки зору всередині політичних розкладів і процесів в українській політиці», – характеризує ситуацію політолог.
В цілому, на думку Вадима Карасьова, мова йде про рішення відразу декількох важливих завдань. «І ось потім Путін продемонструє свою гуманність, а Медведчук підсилить свій статус в українській політиці. А крім того, буде продемонстрована «самостійність» Захарченко та Плотницького та статусність цих територій, які Київ в упор не хоче бачити в якості суб’єктів діалогу, мирних переговорів і мінського процесу», – резюмує Вадим Карасьов.
