Ідея “зовнішнього управління” – фірмовий тезу Медведчука, який він відстоює послідовно кілька років поспіль. Але чому його почали ретранслювати Тимошенко, Тарута і інші політики?

На це питання в своєму блозі відповів політолог Петро Олещук, пише Gazeta.ua

Причини різкої популярності тез про “зовнішнє управління” серед українських політиків слід шукати в їх електоральних планах, впевнений політолог.

“Медведчук давно працює з опозиційним електоратом. Нещодавно він оприлюднив плани щодо участі в наступних парламентських виборах і перелік політсил, які поділяють його погляди, назвавши “Опозиційний блок” і “За життя”. Він, очевидно, всерйоз планує зайняти політичну нішу основного представника інтересів в першу чергу східних регіонів. Тому послідовно вимовляє тези, близькі і зрозумілі потенційним виборцям, які схильні бачити причини всіх бід саме у “зовнішньому управлінні над Україною”, – нагадав політолог.

Наприклад, в одному з інтерв’ю лідер “Українського вибору” пояснював своє включення до “санкційних списів” США, в тому числі, критикою зовнішнього управління.

Популярні новини зараз

"Спочивай із миром, Мадонна": у Мережі повідомили про трагедію з королевою поп-музики, що відомо

Стан Аліни Гросу різко погіршився, хвороба повернулася: "Дуже страшно..."

"Ось вона, справжня мама": діти Пугачової і Галкіна не змогли приховати ніжності до красуні-брюнетки, в мережі розкрили її ім'я

"Склала одяг на березі і попливла": на Одещині вчителька зробила фатальний крок, кадри трагедії

Показати ще

“У квітні цього року в інтерв’ю німецькому виданню Deutsche Welle він повторив ці тези, зазначивши, що бачить прояви” зовнішнього управління “в тому, як віце-президент Байден тиснув на українське керівництво, вимагаючи звільнити генпрокурора Шокіна”, – нагадав Петро Олещук.

Що стосується Тимошенко, то вона, хоч і є лідером президентських рейтингів, голосів, які лідер БЮТ може отримати, все одно недостатньо для перемоги, звернув увагу політолог.

Вочевидь, Тимошенко і її політтехнологи претендують на розширення своєї електоральної ніші за рахунок виборця, опозиційного прозахідного курсу на НАТО, ЄС і США. Це тим більш логічно, якщо врахувати, що чинний президент все більше орієнтується у своїй риториці на “західного виборця” – лунають гасла про євроінтеграцію, помісну церкву і вступ до НАТО. Тимошенко повторює риторику Медведчука, оскільки вважає її найбільш ефективною для комунікації з опозиційним електоратом. В першу чергу, виборцями сходу України, які вважають ідеологію Медведчука своїм політичним орієнтиром”, – пояснив Олещук.

Водночас Тимошенко, на думку експерта, не хоче сваритися з Заходом, тому говорить про “позитивне співробітництво” з МВФ і ЄС.

“Більш того, вона і тут знаходить можливість “вкусити” президента і його оточення, бачачи у “зовнішньому управлінні” прояви слабкості української влади. В цілому ідея Тимошенко виглядає логічною, проте її реалізація може мати непрогнозовані наслідки. Якщо з боку Медведчука заяви про “зовнішнє управління” звучать логічно і природньо, то у Тимошенко та інших політиків все виглядає не дуже достовірно”, – резюмував Петро Олещук.