Ідея “зовнішнього управління” – фірмовий тезу Медведчука, який він відстоює послідовно кілька років поспіль. Але чому його почали ретранслювати Тимошенко, Тарута і інші політики?
На це питання в своєму блозі відповів політолог Петро Олещук, пише Gazeta.ua
Причини різкої популярності тез про “зовнішнє управління” серед українських політиків слід шукати в їх електоральних планах, впевнений політолог.
“Медведчук давно працює з опозиційним електоратом. Нещодавно він оприлюднив плани щодо участі в наступних парламентських виборах і перелік політсил, які поділяють його погляди, назвавши “Опозиційний блок” і “За життя”. Він, очевидно, всерйоз планує зайняти політичну нішу основного представника інтересів в першу чергу східних регіонів. Тому послідовно вимовляє тези, близькі і зрозумілі потенційним виборцям, які схильні бачити причини всіх бід саме у “зовнішньому управлінні над Україною”, – нагадав політолог.
Наприклад, в одному з інтерв’ю лідер “Українського вибору” пояснював своє включення до “санкційних списів” США, в тому числі, критикою зовнішнього управління.
“У квітні цього року в інтерв’ю німецькому виданню Deutsche Welle він повторив ці тези, зазначивши, що бачить прояви” зовнішнього управління “в тому, як віце-президент Байден тиснув на українське керівництво, вимагаючи звільнити генпрокурора Шокіна”, – нагадав Петро Олещук.
Що стосується Тимошенко, то вона, хоч і є лідером президентських рейтингів, голосів, які лідер БЮТ може отримати, все одно недостатньо для перемоги, звернув увагу політолог.
Вочевидь, Тимошенко і її політтехнологи претендують на розширення своєї електоральної ніші за рахунок виборця, опозиційного прозахідного курсу на НАТО, ЄС і США. Це тим більш логічно, якщо врахувати, що чинний президент все більше орієнтується у своїй риториці на “західного виборця” – лунають гасла про євроінтеграцію, помісну церкву і вступ до НАТО. Тимошенко повторює риторику Медведчука, оскільки вважає її найбільш ефективною для комунікації з опозиційним електоратом. В першу чергу, виборцями сходу України, які вважають ідеологію Медведчука своїм політичним орієнтиром”, – пояснив Олещук.
Водночас Тимошенко, на думку експерта, не хоче сваритися з Заходом, тому говорить про “позитивне співробітництво” з МВФ і ЄС.
“Більш того, вона і тут знаходить можливість “вкусити” президента і його оточення, бачачи у “зовнішньому управлінні” прояви слабкості української влади. В цілому ідея Тимошенко виглядає логічною, проте її реалізація може мати непрогнозовані наслідки. Якщо з боку Медведчука заяви про “зовнішнє управління” звучать логічно і природньо, то у Тимошенко та інших політиків все виглядає не дуже достовірно”, – резюмував Петро Олещук.
