Сьогодні у віці 86 років пішов з життя легендарний американський сценарист Мілош Форман, режисер культової кінострічки «Пролітаючи над гніздом зозулі»
Форман залишив після себе значний слід не тільки в історії кіномистецтва, а й життєвої мудрості.
Одним суботнім вечором, коли мені було 4 чи 5, батьки вперше повели мене в кінотеатр. Це був документальний фільм про оперу «Продана наречена» Бедржиха Сметани. Найдивніше, що кіно було німим. На гігантському екрані неймовірних розмірів люди відкривали величезні роти, а з динаміків не роздавати ні звуку. Але все навколо знали оперу напам’ять і підспівували все голосніше і голосніше. Жінки були в сльозах. Це був найкращий спосіб познайомитися з кінематографом.
Мені здається, кожен так чи інакше мріє зняти кіно в Голлівуді.
Нью-Йорк, можливо, це єдине місто, яке в дійсності виглядає краще, ніж на листівках.
Багато хто говорить мені, що бути чужаком – це дуже зручно, що чужинець бачить такі речі, які очей місцевого просто не помічає. Мені не дуже подобається ця думка. Я відчуваю себе чужаком і тут і там. Я забув чеська, але так і не вивчив англійську.
Жити в страху – це дуже нудно.
Взагалі-то, я боягуз. Багато речей я можу дозволити собі тільки в кіно. Я намагаюся не ризикувати своїм приватним життям.
Я розглядаю кожен фільм, як біографію, незалежно від того, біографія чи це існуючого людини або вигаданого.
Правда зазвичай дуже нудна. Тому що це правда.
Сама по собі цензура – це не таке вже й страшне зло. Найстрашніше зло – це те, що цензура породжує – самоцензура.
Цілком очевидно, чому політики і продюсери хочуть, щоб всі фільми були сентиментальними. Їм не потрібна життя, їм потрібна казка.
Коли Горбачов прийшов до влади, він організував в Москві щось на зразок симпозіуму. І вони запросили мене. Там було багато людей з усього світу. Радянський режисер Куліджанов вирішив зробити зі мною інтерв’ю. Він знав, що я давно вже громадянин США. І він запитав мене: «Що вам, товариш Форман, здається найбільш значущою подією в XX столітті?» І я сказав – вибух атомної бомби. Він замекав: «Чому? Чому, товариш Форман? »Я сказав:« Пам’ятайте, в першій половині століття було дві світові війни. Багато мільйонів людей загинуло. А потім, в 1945, вибухнула бомба. Зараз століття вже добігає кінця, а третя світова так і не почалася. Вона не почалася тільки тому, що і американські, і ваші генерали раптом усвідомили, що в разі атомної війни вони будуть в такій же небезпеці, як і рядовий в траншеї. Думаєте, вони показали це по телевізору? Ні!
Я ніколи не був особливо політизований. Мені нудно аналізувати газетні статті, політичні програми. Коли росіяни були в Празі, я був в Парижі.
Чим старше ти стаєш, тим складніше тобі знайти щось таке, на що б ти міг витратити пару років життя.
Нагадаємо, Politeka раніше писала, що що заслужений діяч мистецтв України, режисер Олександр Павловський, помер у віці 70 років. Про це повідомив Союз кінематографістів Росії. Причина смерті режисера не розкривається.
За матеріалами Esquire
