Проживання у сірій зоні містить чимало сюрпризів. Йдеться навіть не стільки про бомбування або боях щоночі у найближчому ліску. Найцікавіше в цьому життєвому квесті, це співжиття з амбівалентною адміністрацією та колабораціоністами у бюджетних установах. Про це пише громадський активіст Станіслав Федорчук на своїй сторінці у Facebook.
«Нехай вас не вводить в оману їх щирий український суржик, він не стоїть тут й шматка тютюну. Подивимося, наприклад, на дитячий садок, в якому навчаються ще не замулені совком та русскім міром українські діти з найближчих населених пунктів. Весь, повторюся, весь персонал свято вірує у Путіна, «ДНР» та пришестя окупантів», – попереджає Федорчук.
Як вважає активіст, в області професійні педагоги вимушено пішли на пенсію, як переселенці, так як обласному управлінню освіти – це до душі, адже краще й далі сюсюкати з путінськими посібниками, щоб ті виховували манкуртів та рабів.
«Вчора був останній день роботи моєї мами у такому дитячому садку (вона погодилася декілька місяців замінювати тих вихователів, які пішли у відпустку). Не знаю, звідки у неї стільки милосердя до цієї когорти нероб та українофобів, які працюють у закладі дошкільної освіти», – коментує Федорчук.
Громадський активіст упевнений, що якщо в системі освіти і в подальшому будуть знаходитися добровільні посібники окупантів, то невідомо скільки ще триватиме ця війна.
Приборкання Росії. Асиметричний удар«Скільки ще поколінь має бути отруєно совком та русскім міром, щоб прийшло розуміння, що культура і освіта – це сфера вищої національної безпеки, яку не можна підмінити патріотичним кічем та промовами на святах», – задається питанням Федорчук.
Нагадаємо, як писала Politeka, командир батальйону «Донбас» Влачеслав Власенко, також відомий в Facebook під ім’ям Філін Донбас-Україна опублікував відео про повсякденне життя в умовах бойових дій.
