Група «Рейтинг» опублікувала кілька днів тому результати проведеного у вересні соціологічного опитування. Слідом за цим ряд ЗМІ та речників розігнали інформаційну хвилю про те, що кількість українців, які підтримують ідею визнання воїнів ОУН-УПА борцями за державну незалежність, зросла за 7 років в 2,5 рази.
Регіональний координатор групи «Інформаційний опір» в Харкові Олексій Копитько, експерт Центру військово-політичних досліджень з соціально-гуманітарних питань гібридної війни, опублікував на своїй сторінці в Facebook пост, в якому критикує таке «вибіркове читання соціології».
На думку Олексія Копитька, сигнал «перемоги», який розігнали ЗМІ з цього приводу, не враховує цілий ряд важливих нюансів.
«За 2010 рік дані наведені «в середньому по лікарні, включаючи морг». Умовний «морг» у вигляді Криму і частини Донбасу відпав, тому будь-які цифри будуть автоматично краще. А якщо міряти тільки на Галичині, взагалі все буде класно. Прихильники визнання ОУН-УПА все ще становлять менше половини, а на Півдні і Сході вони в явній меншості», – пише експерт.
Інший важливий момент, який не врахували спікери і який змінює повністю контекст результатів соцдослідження, – це дані по ставленню опитаних до воїнів Радянської Армії. 88% вважають, що Радянська Армія під час Другої світової війни захищала Батьківщину, показники коливаються від 87% на західній Україні і до 94% на Півдні. При цьому, підкреслює Копитько, тільки 30% жителів Сходу України вважають, що воїни УПА захищали Україну під час війни.
Ставлення до Радянської армії і до ОУН-УПА в 2017 р в різних регіонах України
«Я б із задоволенням посилив переможний сигнал, якби не було сумної тенденції ігнорувати реальну ситуацію при розробці та втіленні гуманітарної політики, – пише Олексій Копитько. – Від системних речей до дрібниць. Який сенс в тому, що на Заході УПА підтримують 80%? Що це змінює для країни? Такий рівень підтримки забезпечує прийнятну «температуру по лікарні» і веде від суті. А суть в тому, що противники «генеральної лінії» локалізовані в конкретних регіонах, їхні інтереси представляють конкретні політичні сили, вони споживають інформацію з конкретних медіа. Якби вони були рівномірно розподілені по країні, взагалі не було б проблем. Але при такій локалізації – це ризики».
Експерт вважає, що влада ігнорує регіональні відмінності, замість того щоб з ними працювати. Рік тому група «Інформаційний опір» ініціювала створення регіональних філій Інституту національної пам’яті, але ініціатива не була підтримана Мінфіном. На гуманітарні проблеми ніхто не хоче витрачати гроші, хоча саме вони стають причиною розбіжностей, на яких спекулюють і наші політики, і російська пропаганда.
«Свідомість людей змінюється не швидко. Але при такому підході картина зміниться не через 10 років, а через 30, якщо не відбудеться реваншу і відкату. І весь цей час ми будемо відставати, витрачати час і ресурси на боротьбу з проблемами, яких можна було уникнути. Всі слова вже сказані, всі все розуміють. Але єдина гуманітарна політика поки існує тільки на папері», – підсумував Олексій Копитько.
Джерело: Politeka
