Про особливості приходу Миколи Азарова у політику і його роль у створенні «Партії Регіонів» у програмі «Культ личности» розповів Кость Бондаренко, український історик і політолог.
Якщо згадати, поява Миколи Азарова на політичній арені припадає на 90-ті роки. Він балотувався в Донецьку і там переміг.
«Причому він прийшов зі специфічного середовища – він не був економістом, не був фінансистом. Він прийшов із наукового середовища», - коментує Бондаренко особливості появи Азарова.
Будучи за фахом маркшейдером, він здобув популярність як політик за другого парламенту. Раніше ж Микола Янович був очільником науково-досвідного інституту.
1996 року Азарова призначили на посаду голови Податкової служби України. Це, як стверджує Бондаренко, особисте рішення Леоніда Кучми. Ще тоді Микола Янович не був настільки пов’язаний із донецькими кланами.
2000 року він вже зарекомендував себе інакше: став одним із тих, хто був причетний до формування «Партії регіонів». Тоді ж приблизно планувався конгрес регіональних еліт.
«Вони стали ядром, навколо якого сформувалася «Партія Регіонів», - каже політолог.
Також він зазначає, що раніше партія об’єднувала радше політико-бізнесову еліту і вирішувати вона хотіла власне свої проблеми.
«Ціла низка людей, які об'єдналися для лобіювання своїх інтересів, а не для великої політики», - так описує початки діяльності «Партії регіонів» Бондаренко.
Пізніше, продовжує він, цим проектом зайнялися нові фігури.
Далі історик розповідає про конкурентний характер стосунків Азарова та Януковича впродовж 2002-2004 років. У цей період кожен ще мав свою позицію та навіть фракцію. А з 2003 року ці політичні фігури об’єдналися, причиною чому було невпинне наближення виборів президента, а кандидат, як відомо, має бути один. Так утворився цей тандем.
Нагадуємо, Янукович не був готовий до Київських порядків.
Раніше Politeka повідомляла про консенсус олігархів, що склався навколо Кучми до 1999 року.
