Політолог Максим Ялі розповів про прагматизацію зовнішньої політики у 21 столітті, а також про видозмінену соціально-політичну систему світу, де провідну роль починають грати транснаціональні корпорації.

Про це він розповів у своєму блозі «Контрольний удар».

«У ХХІ столітті під впливом глобалізації, розширення капіталізму та проникнення його у всі сфери людського життя Китай вже давно не є комуністичною державою, а гібридом, де в економіці діють принципи капіталізму, а влада належить Комуністичній партії», – каже Ялі.

Він зазначив, що саме завдяки цьому Китай досяг нинішнього рівня економічної та технологічної сили. З іншого боку, за словами політолога, якщо подивитися на президентські кампанії 2016 та 2020 років, успіх Берні Сандерса, і його програму, а також успіх серед молоді, назвати США ліберальною демократією в чистому вигляді вже дуже складно.

«Ми стаємо свідками формування зовсім іншої соціально-політичної системи світу, у якій провідну роль дедалі більше відіграють держави, а ТНК. Подивіться на бюджети партій та кандидатів у президенти США. І як змінюється зовнішня політика, залежно від того, яка партія при владі. До речі, один із трендів - нівелювання ідеологічних відмінностей між республіканцями та лібералами. Фактично Байден реалізує політику Трампа», – розповів Ялі.

Прикладами цього він назвав спробу налагодити відносини з РФ, щоб «відірвати» від Китаю, протистояння з Китаєм та формування нових геополітичних союзів на шкоду інтересам євроатлантичної єдності. Ялі зазначив, що невипадково Франція назвала зрив контракту ударом у спину, хоча Макрон і сам загравав із Китаєм.

«Прагматизація зовнішньої політики та домінанта національних інтересів – реалії 21 століття. Ідеологія дедалі більше стає ширмою для нових світових еліт, головною метою яких стає заробляння грошей та обслуговування інтересів ТНК, які забезпечують їм фінансування виборчих кампаній», - заявив політолог.

Як повідомляла Politeka, Замікула пояснив, яку вигоду може принести Китаю співпраця з Афганістаном.

Також Politeka писала про те, що Замікула поміркував, що може змінитися в американському військовому та стратегічному плануванні.