Жінки в Росії і Україні об’єднуються для обговорення болючої теми – і це не підтримка Москвою сепаратистів на Сході України. Вони говорять про пережите сексуальне насильство.

Вікторії Івлєвой було лише 20 років, коли її згвалтував незнайомець за декілька кроків від власного будинку в Москві. Поліна Немирівська була ще підлітком, коли на 40 років старший друг сім’ї напоїв і схилив її до сексу. Коли Катерина Романовська відкинула домагання п’яного чоловіка, вона отримала дев’ять ударів ножем у шию та живіт та ледь вижила.

Сотні особистих історій сексуального насильства та утисків з’являються в соціальних медіа в Росії і Україні після того, як пост українського журналіста Насті Мельниченко став інтернет-сенсацією. Під хештегом #IAmNotAfraidToSpeak українською та російською мовами сотні жінок діляться в Facebook своїми історіями.

У країнах, де будь-яке обговорення сексуального і домашнього насильства часто є табу, широка реакція на пост Мельниченко вразила. Як правило, жертви побоюються наслідків розкриття інформації про напад. Вони бояться осуду і звинувачень з боку суспільства і навіть членів сім’ї. У невеликих населених пунктах це є особливо проблематичним. Раптове бажання російських і українських жінок висловитися прокладає шлях для громадського обговорення проблеми того, як протидіяти або усунути сексуальні домагання.

Захід за десять років зробить з України вітрину західного світу

Марія Мохова, директор незалежної російської ініціативи з допомоги жертвам сексуального насильства «Центр сестри» заявила, що Інтернет-рух є першим у своєму роді і містить важливе послання.

“Це важливо, тому що показує тим, хто вижив, що сексуальне насильство – це провина суспільства, а не жертв. Тема є секретною в Росії, бо це вважають непристойним. Люди не вірять вам і вони не вірять в те, що це може травмувати», – сказала вона.

Саме таке ставлення змусило Мельниченко припинити мовчати. Після прочитання ще одного поста, де звинувачують жертв зґвалтування в тому, що з ними сталося, вона детально розповіла про свій досвід сексуального насильства, який почався у 6 років і перейшов до дорослого життя. Мельниченко вважає, що інтернет-рух має потенціал, що може призвести до реальних змін.

“Справді важливо, що цей пост дав старт публічному обговоренню питання. Наші чиновники побачили потужний суспільний запит на зміни. Вони зрозуміли, що це справді є проблемою і що рішення слід знайти”, – сказала вона. Рух швидко поширився на Сході і незабаром росіянки теж почали розповідати про свій досвід насильства.

“У всіх пострадянських країнах є “культура насильства» до жінок. Це означає, що всім жінкам з країн з радянською спадщиною є що сказати», – сказала Мельниченко.

Правозахисниця з Москви Поліна Немирівська вражена тим, як тема об’єднала російських і українських користувачів Facebook після двох років напруги через війну між урядом України та сепаратистами, яких підтримує Росія. Вона – одна серед багатьох російських жінок, які зізналися в своєму досвіді сексуального насильства. Три роки тому вона стала жертвою на 40 років старшого друга сім’ї.

Багато жінок сказали, що досвід публічного виступу позбавив їх сорому і подарував полегшення.

У російських державних ЗМІ реакція на виникнення інтернет-руху виявилася змішаною. Інформаційне агентство “Новини Життя” взяло інтерв’ю у сексолога з Московського інституту психоаналізу, який сказав, що багато історій, можливо, вигадані, щоб привернути увагу. На відміну від Мельниченко в Україні, лише деяких жінок в Росії очікують будь-які реальні зміни.