Тетяна Козаченко: Люстрації перешкоджають перші особи держави

Тетяна Козаченко, у минулому відомий адвокат, збирає в коробки власні речі та переглядає папери. З 21 листопада вона припинила свою діяльність на посаді директора департаменту, а за сумісництвом, заступниці міністра юстиції.

Козаченко сама пішла в сусідній кабінет за кавою, поки її помічниця Анна безупинно друкує щось в комп’ютері. Згодом з’ясувалося, ця тендітна дівчина стала заступником міністра і в.о. директора департаменту.

В останній день у кабінеті Козаченко дарує своїй наступниці толстовку з написом англійською «Зберігай спокій та працюй у Мінюсті». В урочистій атмосфері свята, змішаного із сумом прощання з роботою, ми і починаємо розмову.

Люстрація – це справа всіх держорганів

– Так це було ваше рішення про відставку чи був якісь тиск, унаслідок якого ви вирішили піти?

– Із самого початку я говорила, що готова піти на держслужбу на два роки. Рівно стільки і минуло. Напередодні відставки я підготувала та опублікувала детальний звіт про роботу Департаменту, його роботу цілком налагоджено.

Враховуючі закінчення періоду перевірок чинних чиновників щодо реалізації закону «Про очищення влади», я більше не почуваю себе достатньо ефективною в держслужбі. Робота вже не потребує моєї участі.

На початку тижня в мене був цікавий день. Усі, хто зустрічали мене, спочатку питали: «Так це правда, що ти ідеш?». А коли я підтверджувала, людина з поза системи казала: «Вітаю!», а людина на посаді: «Що, сама?». Це про розуміння державних процесів і ролі кожної людини в цьому.

– А саму люстрацію за два роки вже завершено?

– За законом «Про очищення влади» завершено перевірку посадовців категорій «А», «Б», тобто керівних посад, та майже всі категорій «В» – просто посадовців. Щодо результатів департаментом складено звіт, який розміщено на сайті Міністерства юстиції.

Тепер закон повинен працювати як фільтр і не допустити до посад тих, хто захоче повернутися. Закріпити результат зможе наступна стадія виконання закону. Департамент здатний працювати далі у штатному режимі.

Крім цього, не слід плутати закон із люстрацією, як інститутом. Закон – це маленька частина люстраційного процесу, у тому обсязі, який дозволено Верховною Радою.

Відповідно до закону за критерієм звільнення найвищих посадовців, які працювали у відповідний період, під заборони потрапляє не більш як 5 тисяч посадовців на загальні 700 тисяч. Тобто в цій частині люстрація зачіпає дуже обмежене коло осіб. За час дії закону 98% чиновників, які підпадають під заборони перебувати на певних посадах, на них уже не перебувають.

Інші 2% – це випадки порушень, коли люди залишаються на посадах або завдяки судовим рішенням, або через ігнорування закону першими особами держави: президентом, генеральним прокурором, міністром МВС, головою СБУ та головою Державної фіскальної служби. Ось ці люди щодо конкретних осіб не просто ігнорують закон про очищення влади, але й роблять це зухвало.

Скажімо, керівництво МВС та СБУ свавільно вивели з-під дії закону керівників самостійних структурних підрозділів центрального апарату, та їхніх заступників. Скільки там нелюстрованих осіб, ми не знаємо, бо, наприклад, СБУ просто закрило цю інформацію на державному рівні.

Ба більше, Міністерство юстиції не є органом, який здійснює люстрацію. Ми можемо лише давати роз’яснення щодо реалізації закону, робити перевірки, зокрема, спільно з іншими держорганами, писати запити та оприлюднювати інформацію. Люстрацію має робити той орган, в якому працює особа. У них є для цього повноваження за трудовим законодавством.

Молода зміна

– Хто замінить вас на посаді керівника департаменту? 

– В департаменті з питань люстрації немає підпорядкування в розумінні застарілої пострадянської системи, але є співпраця із субординацією. Щотижня ми всі збираємося на наради, де колегіально обговорюємо поточні питання. До цього звикли настільки, що коли я поставила питання про свою відставку, ми так саме обговорювали. Було таємне голосування, переважну більшість підтримки працівників департаменту отримала Анна Калинчук.

Я задоволена тим, що колектив виявив підтримку Анні і що департамент здатний забезпечити роботу, а конкурс на посаду обов’язково відбудеться.

Скажу більше: це я запрошувала Аню прийти працювати до Мін’юсту і працівники департаменту проходять потужний спецкурс зі законодавства щодня, коли опрацьовують тисячі запитів, сотні судових рішень, документи. Це такий щоденний «марш-кидок», в якому ніхто не може з ними конкурувати.

У професійних і моральних якостях Анни я теж упевнена. Ви знаєте, що до цього часу суддею в України можна було стати з 25 років? Те, що виносити вироки і вирішувати долю права власності могли 25-річні, чомусь, нікого не хвилює. А от призначення деяких заступниць міністрів зустріли із галасом, хоча посада керівника департаменту зі справ люстрації, а за сумісництвом заступника міністра, взагалі не передбачає владних повноважень та підписання документів.

Крім цього, будьмо чесними: скільки людей здатні залишити власний бізнес і гідні доходи, аби піти на державну службу, щоб наводити лад у країні? За час роботи на держслужбі моя сім’я здебільшого використовує власні накопичення. Якщо ситуація не зміниться, довго люди не зможуть перебувати на службі за таких умов.

– Скільки складає ваша зарплата разом із преміями та доплатами?

– Ось табличка: 8 тисяч гривень у середньому. Я не маю «натхнення» керівництва НАЗК і відмовилася від премій.

У межах закону

– Чи є сенс у роботі цього департаменту, якщо головну свою мету він уже виконав?

– Сенс у роботі самого департаменту є, немає сенсу моєї безпосередньої участі в його роботі, коли налагоджено роботу.

Мені не 20-30 років, аби ще кілька років продовжувати таке державне волонтерство, коли багато часу займають процедури, які для мене не мають жодного значення чи логічного пояснення, але забирають чимало часу.

Я розумію, що ті, хто був звільнений із посад через закон, завжди паплюжитимуть будь кого, пов’язаного з люстрацією, інші ніколи не будуть задоволені результатами, але не намагатимуться щось змінити.

У планах повернутися до лав адвокатів Небесної сотні, бо свого часу була вимушена залишити ці справи, коли йшла на роботу до Мін’юсту. Я була впевнена, що за два роки ці справи будуть уже розкриті, передані до суду і все буде відомо. А насправді багато чого так і не відбулося.

– Одразу після перемоги Євромайдану в 2014 році багато активістів казали про необхідність створення окремого незалежного державного органу, який мав би повноваження звільняти людей за люстрацією. Але тодішнє скликання парламенту на це не пішло і ухвалили такий компромісний варіант із створенням департаменту. Чи варто повернутися до цієї ідеї зараз, два роки потому?

– Коли закон про очищення влади писали активісти, одним із найдискусійніших моментів було саме це питання. Якщо б тоді пішли б на створення окремого органу, був дуже великий ризик, що нелюстровані представники влади самі ж його і очолять та повернуть його роботу в інший напрямок.

По-друге, для створення нового державного органу потрібні час і фінанси. Згадайте, скільки часу пішло на створення НАБУ чи НАЗК? Згадайте всі ці труднощі з конкурсними комісіями, невдоволенням результатами цих конкурсів, відсутністю фінансування тощо.

Уже навіть є анекдот: чому вони ніяк не можуть завершити розслідування? Бо весь час виходять на самих себе. Закон ухвалював той самий парламент, який ухвалював закони 16 січня 2014 року. Було очевидно, що депутати не вноситимуть зміни до закону про бюджет, щоб створювати і фінансувати новий орган.

Тоді постає питання: за які кошти його створювати? Тому унікальним рішенням стало проведення люстрації за принципом децентралізації з чітким переліком критеріїв. Кожен орган мав сам зробити перевірки, а при Мін’юсті вирішили створити один-єдиний департамент, який виступав координатором у цьому процесі.

Аби не перевіряти всіх чиновників, ми зібрали список осіб, які потрапляють під люстраційні критерії, а потім з’ясовували, де вони зараз працюють. Коли ми склали фінальну таблицю звіту, я була вражена тим, що цей підхід спрацював. 98% виконання закону – це вельми непогано, інші 2% осіб, що залишаються на посадах, настільки ганебні, настільки очевидні, що це було варто оприлюднити.

Після публікації електронних декларацій очищення влади повинно відбуватись уже через антикорупційні процедури.

– Отже, можна вважати, що Україна очистилася від чиновників часів Януковича на 98%?

– Закон не ставить за мету очистити владу від всіх чиновників часів Януковича. Він визначає межу, кому за рівнем посад часів Януковича тимчасово забороняється доступ до державних посад.

За згодою керівництва

– Приблизно рік тому ми говорили з вами про перелік 13-ти топ-посадовців, які нахабно порушують законодавство і залишаються на посадах. Як склалася їхня доля?

– Одинадцятеро з них повернулися на посади через рішення суддів. Дозвольте згадати кілька найганебніших випадків.

Олег Валендюк нещодавно став першим заступником прокурора Криму. Ми направили Юрію Луценку запит щодо його призначення і звільнення, я неодноразово публічно виступала, але й він досі перебуває на посаді.

Пані Людмила Демченко відновилися за рішенням суду на посаді головного податківця столиці. Її позов розглядали три робочих дні, відновили на посаді, і взагалі законсервували справу, допоки Конституційний суд не ухвалить рішення щодо люстраційного закону.

Голова українського представництва Інтерполу Василь Неволя очолював його за часів Януковича та Захарченка. Як він здатен бути неупередженим і забезпечувати подання на розшук тих людей, які були його керівниками?

Ректором найвищого податкового вишу країни залишається Павло Пашко. Унікальна особа, яка очолює найбільший профільний виш, але не володіє українською мовою і не здатен сказати навіть кілька речень. При цьому організував вибори ректора, тобто себе, де десятками голосували особи, яких не було і не могло бути у списках виборців. От за результатами такого яскравого виборчого процесу Роман Насіров затвердив його призначення.

Коли люстрації перешкоджають перші особи держави, на кшталт президента чи генерального прокурора, департамент люстрації не дуже в цьому допоможе, але може оприлюднити такі факти, що і було зроблено.

– Кількість позовів українських чиновників, які потрапили під люстрацію і звернулися за оскарженням таких рішень до Європейського суду, зросла вже до кількох сотень. Чи не вийде так, що нам доведеться платити штрафи та компенсації за результати вашої роботи через кілька років?

– Ну, і добре, це ж їхнє право, хай звертаються. Ці скарги, які подані, ще навіть не призначені для розгляду.

Я зазначаю, що закон не суперечить міжнародним стандартам, і не хочу виступати гадалкою у справах, які ще навіть не розглянуті. Але є інша проблема: більшість звільнених чиновників звернулися до Європейського суду зі скаргами на суди, а не на люстрацію!

Судді відмовилися щодо таких людей чинити правосуддя і зупинили розгляд судових справ до рішення Конституційного суду. Так сформульовано позови: «я не знайшов судового захисту в Україні, що є порушенням прав людини». А це вже питання не люстрації, а бездіяльності суддів, завдяки яким ті, хто звернувся до ЄСПЛ, справді мають можливості отримати позитивне рішення на свою користь. Кожна відмова суддів у розгляді люстраційної справи справді і є загрозою призначення виплат.

Ілля Лукаш