Ян Валетов, блогер

Система, за якої Штати вибирають собі Президента, існує з 1787 року. І до сих пір функціонувала нормально.
Старі демократії відрізняються від свіжоспечених величезним запасом розумної інерції, продуманою системою противаг і методів стримування. Якщо у нас ідіот біля керма – це катастрофа, то в країні з реально демократичним устроєм – всього лише привід запустити одну з процедур, що виправляють помилки при виборі.
Давайте припинимо паніку і чергову «зраду». Нагадую, вибори були не у нас, а в США.
Безсумнівно, політика Америки має колосальний вплив на світову політику і економіку, але тільки як один з факторів, а не як єдиний.
Президент Обама перед своїм обранням (і неодноразово під час каденцій) заявляв про своє бажання і необхідність закриття Гуантанамо.
Гуантанамо існує досі.
Щоб не говорив і не обіцяв Президент, робити він буде то, що вигідно і потрібно його країні – США. Якщо не буде, то його змінить система.
Америка обрала собі кого захотіла.
Популіста? Так. Людину з неліберальними поглядами? Так. Можливо, расиста? Так. Можливо, сексиста? Так.
Значить, він був більш переконливий, більш зрозумілий і більш симпатичний публіці. Серед моїх друзів були ті, хто голосував за Трампа, і ті, хто голосував за Гілларі. Це нормально.
Облиште аналітику на рівні: «Ах, мені не подобається його руда пика!», «Тепер Трамп домовиться з Путіним і вони поділять світ!», «Переміг Трамп і тепер буде наступ на Донбасі».
Так, переміг Трамп, республіканець, мільярдер, популіст і т.д., але за ним в будь-якому випадку стоїть республіканська партія, з більшістю в Сенаті і Конгресі, партія яструбів, не дуже схильна до пошуків компромісів з ким би то не було. Ви всерйоз вважаєте, що прихід до влади республіканців означає карт-бланш для Росії? Гм … Це вам не Гуантанамо закрити …
Так, переміг Трамп, але ви вважаєте, що це автоматично перевело демократів на нелегальне становище? Пан Президент зіткнеться з сильною опозицією, гарантії на безбідне існування якої забезпечує законодавство США.
Зміну зовнішньої політики США в світлі вищевикладеного вважаю малоймовірним. Більш того, не впевнений, що і всередині країни будуть прийняті радикальні кроки, типу закриття соціальних програм і скорочення соціальних гарантій. Чи зміниться риторика, але будь-які зміни в економіці, соціальній політиці, зовнішній політиці, військовій доктрині повинні пройти процедуру. Отримати схвалення Конгресу, Сенату і т.д.

Клінтон Україні не допоможе

Демократія – це не назва. Це саме процедура і є.
Трамп уже фактично голова найсильнішої і вільної країни в світі. Вільної не в сенсі відсутності закону і диктатури забравогося в крісло нікчеми, а в сенсі того, що права і свободи громадян є наріжним каменем сильної держави. І ці права і свободи диктують правила і політику для особистості, яка очолює країну, а не особистість диктує країні і громадянам, які свободи у них є, а які він вже ліквідував.
Одже ми з вами різницю розуміємо, да?
Тому, закінчуємо відкладати цеглини, кричати «все скінчено» і «Трамп – це Путін». Залишимо це для наступної передвиборної риторики Гілларі Клінтон. Ніде правди діти, сильний був аргумент, але не зіграв вирішальну роль. ІМХО, обрання Трампа – це обратка за правління інтелігентного, але толерантного до зубного болю Обами. Сублімація громадян, які мріють про сильну руку по-американськи.
Нічого страшного насправді не відбулося. Америка обрала собі наступного президента. Сподіваюся, що гідного – в будь-якому випадку, це вирішувати громадянам США на наступних виборах. Скінчилася одна ера, почалась інша.
Нам, в будь-якому випадку, робити своє.
Як ні парадоксально, але я впевнений, що військова співпраця України і США буде більш плідною при «яструбиній» політиці республіканців. Але військове співробітництво не гарантує нам ні перемоги, ні безпеки. Все – самі.
Хочу дожити до часу, коли вибори в Україні будуть настільки ж формалізованим і прозорим процесом, і особистість президента не буде основним фактором або фактором ризику. Дай Бог, щоб нам вдалося вибудувати Систему.