Київський міжнародний інститут соціології на початку липня оприлюднив дані чергового моніторингового дослідження самооцінки матеріального становища родин в Україні
Згідно з опрацьованими результатами, українці суттєво погіршили свої оцінки наявного матеріального становища впродовж квітня-травня поточного року. Так, якщо в кінці квітня можна було зарахувати до умовно заможних верств (можуть дозволити собі купувати деякі коштовні речі, як телевізор чи холодильник, або взагалі, що завгодно можуть дозволити собі) 20.5% респондентів, то на початку червня – уже 12%.
Тобто відносне скорочення цієї категорії громадян становить фактично 40%. Натомість на 1/5 (з 30% до 36%) зросла частка респондентів з умовно середнім рівнем добробуту (можуть дещо відкладати, але не можуть дозволити покупку таких речей, як телевізор чи холодильник) та приблизно на 1/6 (з 34% до 37%) – з низьким рівнем добробуту (вистачає грошей на їжу, але купувати одяг уже важко). Водночас, рівень абсолютної бідності – тих, кому не вистачає грошей на їжу – практично не змінився – 11.5% наприкінці квітня проти 12% на початку червня. Таким чином, за цей період фіксується зниження добробуту населення, хоча при цьому принаймні поки що немає переходу до абсолютної бідності.
Вочевидь, розуміючи, що тренд виявлений соціологами не є випадковістю, і президент і уряд вдалися до кроків, спрямованих на підвищення добробуту населення. Зокрема, президент Володимир Зеленський анонсував підвищення мінімальної зарплати в Україні до 5 тисяч гривень в цьому році. Підвищення відбудеться з 1 вересня. В свою чергу, в уряді Шмигаля розробили попередній графік підвищення мінімальної заробітної плати. У наступному році, а саме з 1 січня, мінімальна зарплата зросте до 6 тисяч гривень, а вже з 1 липня вона складатиме 6,5 тисячі гривень. «Виглядає цілком реалістично. Радий, що це можливо реалізувати за рік. Добробут населення – головний показник нашої ефективності», – зазначив Зеленський. Відзначимо, станом на зараз мінімальна заробітна плата в Україні становить 4 723 гривень.
Попри те, що підвищення заробітної плати – це чи не єдиний дієвий механізм стимулювання попиту на внутрішньому ринку та запорука зростання надходжень до Пенсійного фонду і, відповідно, збільшення можливостей по індексації пенсій, в такого кроку уряду знайшлося достатньо опонентів. Ну то нагадаю, що мінімальна зарплата це важливий інструмент, який підштовхує підвищення соціальних стандартів загалом по країні. І 5000 грн взяті не зі стелі. Так, Міністерство соціальної політики України відповідно до статті 5 Закону України „Про прожитковий мінімум” щомісяця веде розрахунки фактичного розміру прожиткового мінімуму. І у травні поточного року (дані за червень будуть наприкінці липня) у розрахунку на місяць він становив для працездатних осіб – 4 043 грн, а з урахуванням суми обов’язкових платежів – 5 022 грн. Оскільки в Україні з жовтня 2017 року прожитковий мінімум менше за мінімальну зарплату, то з неї стягуються податки. Відповідно, підвищення мінімальної зарплати до 5000 грн – це лише приведення її у відповідність до наявного розміру фактичного прожиткового з урахуванням податкової складової.
Проте, завдання щодо зростання соціальних стандартів виявилося не єдиною проблемою, яку уряд мав вирішити негайно. В черговий раз, влітку, досягла кризової відмітки ситуація із заборгованістю перед шахтарями державних шахт, що сягнула станом на червень майже 900 млн грн.. І значна частини цієї заборгованості – це заборгованість по заробітних платах.
Погашення боргу перед шахтарями було одним з перших зобов'язань уряду Дениса Шмигаль і одним з перших реальних дій - в березні в рахунок боргу держави за минулий рік шахтарям перераховані близько 680 мільйонів гривень. І тепер перераховані ще 340 мільйонів за квітень-травень. Всього ж, за шість місяців, з бюджету шахтарям перераховані понад 2,5 мільярди гривень. Станом на 1 липня поточного року у вугледобувних компаній залишився борг по зарплаті близько 270 мільйонів гривень. Цього боргу не було б, якби українські енергогенеруючі компанії купували українське вугілля. У структурі боргу є значна частка «Центренерго» (близько 140 млн грн.), яке формально є державним, але цінову політику проводило явно не в інтересах держави.
Ситуація із боргами перед шахтарями виникає з року в рік. І вирішення цього питання лише за рахунок бюджетних коштів є, скоріше, ситуативним. Оскільки не вирішується головна проблема: відсутність державної політики в енергетичній сфері і… промисловості! Саме так, у промисловості. Бо якщо у шахт не з’являться інші категорії покупців вугілля, ніж ТЕС та ТЕЦ, то проблема з неплатежами та боргами буде виникати й надалі з року в рік.
Як слушно зазначає експерт інституту Кроуфорда В’ячеслав Ільченко, в Україні наявні поклади чотирьох видів вугілля - торфа (так, він числиться по розряду вугілля), бурого вугілля, камʼяного вугілля та антрацитів. За енергетичною класифікацією найбільший потенціал мають антрацити - їх простіше за все спалювати, і вони дають найменше золи. Таке вугілля у нас є в Донбаському басейні, але на сьогодні доступ до нього через окупацію цих територій неможливий. Між тим, за петрохімічною класифікацією, найбільший потенціал має буре вугілля та камʼяне вугілля так званого сапропелітового типу. Таке вугілля характерне для Львівсько-Волинського вугільного басейну. З цих видів вугілля можна отримати:
- Бітуми. Це продукти хімічного процесу екстракції вугілля, які діляться на два величезних класи - воски та смоли. Найбільш відомим із них є озокерит, який в Україні навіть зустрічається окремо від вугільних та нафтових пластів - достатньо лише згадати Бориславське родовище на Львівщині. Але окрім озокериту, із бурого вугілля можна екстрагувати й інші види восків - цілий клас "сірих мінеральних восків". А із них, в свою чергу, можна отримати - поліуретан, антикорозійні домішки та... компоненти дешевого і зносостійкого дорожнього бетону. Що надзвичайно важливо, враховуючи повені, та й взагалі аховий стан наших доріг. Заводи, здатні обробляти та переробляти бітуми, воски та смоли, в Україні є, наприклад, в Житомирі, Макарові та у Львові;
- Синтез-газ. Це продукт так званого піролізу вугілля в метановій атмосфері. З синтез-газу можна отримати наддешевий етилен, а з нього - поліетилен. Також з етілену можна отримати вінілхлорид, що при полімеризації дає, відповідно, полівінілхлорид – застосування якого настільки різноманітне, що він входить до списку "100 найбільш важливих хімічних зʼєднань світової економіки" за версією Greenwood Press
- з сапропелітового вугілля отримають так звані гумінові добрива. Це унікальний вид добрив, який впливає не безпосередньо на ріст рослин, а на структуру грунту. Вони містять багато мікроелементів, критично важливих для формування і покращення родючості грунту, а також звʼязують пісчані компоненти - закріплюючи грунт і роблячи його більш пластичним і придатним для рослин.
Але для того, що всі ці виробництва зявилися, потрібна державна стратегія розвитку хімічної галузі виробництва та програма підтримки (і щодо можливого створення державних підприємств і щодо надання певних гарантій інвесторам).
Якщо в нас не буде диверсифікованого ринку споживачів вугілля, а його й надалі будуть лише спалювати на ТЕЦ та ТЕС, то будь-які коливання на ринку електроенергії спричинятимуть появу боргів. Зазанчу, наслідуючи А.Ейнштейна: жодна проблема не може бути вирішена на тому рівні, де виникла. В нашому випадку – на обмеженого ринку енергетичного (за функцією) вугілля.
Юрій Гаврилечко - аналітик, кандидат наук держуправління
