Генерал Збройних сил України Сергій Кривонос згадав подробиці трагедії
Відповідний пост Кривонос зробив на своїй Фейсбук-сторінці. Далі приводимо слова автра без змін.
У ніч з 13 на 14 червня 2014 року, під час заходу на посадку Луганського аеропорту терористи підбили військово-військово-транспортний літак.
49 воінів украінців загинули при виконанні бойового завдання:
40 десантників 25-ї Окремоі Повітряно десантної бригади та 9 членів екіпажу 25-ї Військово - транспортної авіаційної бригади.
Вічна пам’ять загиблим Героям!!!
Співчуття рідним та близьким!
Пам‘ятаю, як ця звістка вразила та приголомшила всіх нас, хто обороняв Краматорський аеродром……..
В складі оборонців аеродрому, були частково 2-й та 3-й парашутно - десантні батальйони 25 повітряно десантної бригади. Загиблих в Луганську, вони знали особисто по сумісній службі. Багато загиблих були друзями тих, хто був Краматорську.
Тоді всі питали - чому так трапилось???
На війні буває по різному.
Вісім років поспіль після трагедіїв у Луганську, українське суспільство чекало відповіді : хто винен?
Я задав це питання ще ранком того трагічного дня, але трохи під іншим кутом.
Хто і чому не зробили, аби забезпечити безпеку посадки ІЛ 76 на злітну смугу Луганського аеропорта? Прості речі, які мали бути зрозумілі та виконані, і їх знають всі командири.
Як на мою думку, біда у тому, що операція планувалась і здійснювалась: не тими хто її виконував. В першу чергу, це треба було роботи льотчикам і десантникам.
Успіх будь якої десантної операції, залежить від повної інформаціі про ворога в районі десантування і при пануванні в повітрі.
Панування в повітрі, це не тільки небо. Це і те, що засоби протиповітряної оборони ворога знищені або придушені.
До нас в Краматорськ прилітали гелікоптери, до початку червня. Ми проводили комплекс заходів по забезпеченню безпеки коридору прольоту, а це в першу чергу діі наземних підрозділів . Такі діі ми проводили кожен раз, коли чекали наші борти. Завдання: не допустити активності дій ворога у визначеному коридорі, навіть його присутності, а не тільки його спроможностей.
Деяки скажуть: ну це ж гелікоптери, а не Іл. Але все робиться та виконується однаково!
Крім того є така річ, яку треба постійно застосовувати на війні - введення ворога в оману.
Ми навіть в оточенні знали, що 25 ка летить в Луганськ, весь Дніпропетровськ проводжав іх в аеропорту…...
Є правило написане кров‘ю: Суворо обмежити коло осіб допущених до планування!
І ще одне : не можна думати, що ворог слабший за тебе і дурніший.
Одна за одною помилки і призвели до трагедії.
Це не полювання на відьом.
Це просто бажання все ж таки знати реальну правду. Бо якщо і далі будемо брехати самім собі, то ніколи не переможемо в цій війні.
Треба чесно сказати дітям, мамам, дружинам загиблих і всім українцям - чому так сталося? Де провал і чому ?
Бо поки цього немає - душі загиблих в не спокої, вони чекають від живих правди .
Вічна пам‘ять і Царство Небесне загиблим воінам.
Сергій Кривонос, генерал Збройних сил України
