Як сепаратисти наповнюють свій бюджет шляхом чорної контрабанди і легального постачання товарів та чи вдасться учасникам блокади зупинити торгівлю з ворогом, Politeka поцікавилася в експертів.
– Ідеться не лише про блокаду продуктів. Окуповані території не платять за комунальні послуги. Поясню на прикладі Попаснянського водоканалу. За поставлену воду на окуповану територію заборгованість перед водоканалом становить 280 мільйонів гривень. Водоканал винен 130 млн грн енергопостачальній компанії. Уявіть, що будь-яке підприємство на території України заборгує енергопостачальнику хоча б мільйон гривень. Що станеться? Відімкнуть світло без пояснень.
Щодо закупки вугілля. 47% від його вартості іде в кишені терористів. Чому чиновники досі не спромоглися перевести нашу енергетику на вугілля, яке нам доступне? Крім донецьких, ми маємо шахти на заході, які зараз закриваються, бо їхнє вугілля не підходить для ТЕЦ. Досить було за три роки витратити 1 млрд грн, щоб переобладнати апаратуру ТЕЦ. Цього не зробили.
Нас не цікавить, що везуть у сумках бабусі і дідусі. Цікавить чорна контрабанда – постачання з окупованих територій до нас наркотиків та зброї. Сьогодні в Києві можна купити будь-яку російську зброю, до того ж дуже дешево. А також контрафактна продукція, яка випускається на окупованій території і попадає сюди – алкоголь, цигарки і ліки. Цікавлять і постачання туди товарів, які несуть подвійне призначення, зокрема воєнне.
Маємо розрізняти три напрямки торгівлі. Перша – чорна контрабанда наркотиків і зброї. Друга – контрабандні товари, на які нема дозволів. Третя – легальні постачання, які ідуть із дозволу СБУ.
У Луганській області зафіксували так звані трубопроводи з того боку. Там нафтоналивні цистерни завантажують бензином і соляркою. Везуть до нас. З нашого боку прибуває цистерна, переливає і їде далі.
Нам інкримінують, що ми хочемо взяти участь у дерибані бабла, яке тут триває. Але ми не зацікавлені ні в чому, крім припинення торгівлі з окупантами. Блокада торгівлі зі сепаратистами – це війна, зокрема з окупантами внутрішніми. Якщо ми не зупинимо контрабанду, війна триватиме вічно.
– Із воєнних людей нам довелося перетворитися на бухгалтерів та економістів. Зараз у нас відбувається звичайна торгівля з терористами з окупованих територій. Для одних – війна. Для бариг при владі – бізнес. Для них війни нема. Обсяги постачання товарів залізницею сягають рівня 2013 року. Триває повномасштабна торгівля всім, чим можна. Влада мовчить. В одній постанові території називають окупованими, в іншій – непідконтрольними.
СБУ дали право роздавати дозволи на оптові перевезення. Йдеться не про «газельку» чи мікроавтобус. За рік було видано 97 тисяч дозволів на оптові перевезення. Це по 300-400 дозволів щодня. Думали, що звідти до нас везуть лише вугілля. Але ні. Вугілля займає лише 20% за дозволами. А решта – те, що випускається на тамтешніх підприємствах, які платять податки «ЛНР» і «ДНР». З них фінансуються їхні найманці і боєприпаси, якими вони ведуть вогонь по нас.
У луганських магазинах 35-40% товарів українського виробництва. Дозволи на масове постачання продуктів СБУ не дає. Як вони туди потрапляють? Інша група – сіль і руди. Руди веземо з України туди, щоб на окупованих територіях могли плавити метал, щоб їхні заводи могли працювати. Понад тисячі дозволів видали на оптове постачання органічної хімії. А також, що найцікавіше, туди їде порох, вибухові суміші і піротехнічні пристрої – такі дві оптові поставки пішли з України на окупований Донбас. А це детонатори і капсулятори. Це нормально?
Є майже 2 тисячі дозволів на транспортування туди лісу. Кажуть, що вони ідуть на потреби шахт. Але ми порахували, що з такою кількістю деревини можна було зробити шахту до Владивостока і назад. Туди веземо папір і картон. Є два дозволи на постачання поліграфічної продукції з Донецька у Дніпро. Це, вважайте, мінімум два вагони. Напевно, там пишуть, як добре жити у «ДНР». Що вони ще можуть писати? 300 постачань оптових на взуття. Що вони двічі на тиждень змінюють черевики? 3 тисячі дозволів на постачання цементу, гіпсу та кераміки. Найцікавіше – видали два дозволи на оптове постачання дипломатичного вантажу із «ДНР» в Україну. Хто постачальник цього вантажу? Якась дипломатична місія. У цьому всьому замішана серйозна державна машина.
Усе це хитро продумано. Наприклад, є підприємство в Алчевську. Воно реєструється ще й у Дніпрі. Мають дві реєстрації – на окупованій та українській території. Під цим прикриттям фірма як власник товару ганяє все, що завгодно.
– Це ідея є в законопроекті 2004а «Щодо економічної блокади окупованих територій і заборони переміщення», написаному мною у 2014 році. Виконавці, які зараз цим займаються, це ті, хто сидів на контрабанді у 2015 році, а зараз стали не при справах. І хочуть поновити свої позиції під хорошими гаслами. Не кажу, що всі. Але левова частина. Поки ми гасилися з сепарами, дехто сидів на контрабанді, на блокпостах, штурмували Сіверськодонецьк у серпні місяці, хоча він вже у червні був з українськими прапорами. Хочуть показати: «Ми теж тут мовби як блокуємо, зважайте на нас також». Якби хотіли щось людське зробити, то треба виходити під Раду і спонукати парламент голосувати за законопроект 2004а.
Контрабанда – це коли під виглядом одних товарів завозяться інші. Наприклад, дозволяють везти хліб, а біля нього везуть цигарки. Часто це товари заборонені, їх везуть без сплати митних платежів. У цьому разі, про яке мито може йтися, якщо це лінія розмежування. Що в нас згідно із законом заборонено туди везти? Туди зараз можна везти все, крім танків. Яку мету переслідують блокувальники? Заблокувати геть переміщення товарів? Так зробімо на законодавчому рівні. Піднімемо галас біля Верховної Ради, принесемо покришки. Це буде дешевше, швидше і дієвіше. Проблема таких блокувань у тому, що через декілька днів блокувальники стають «рішальниками».
На Новий рік поїхав до своїх пацанів під Докучаєвськ. Це дорога на Волноваху. За кілометр від передових позицій я купив пляшку горілки, шампанського і пачку цигарок з акцизною маркою «ДНР». Це не контрабанда, а узаконена дірка в переході. Через позиції хлопців жодний товар не ходить, бо там все заміновано. А дорогою, якою дозволили переміщатися, курсує контрабанда. У нас же там державного кордону нема. Коли я на території України купую товар з акцизною маркою «ДНР», це взагалі шокує. Принесу цю пляшку горілки в парламент і поставлю на трибуну. Хай бачать.
Яна Романюк
Фото hvylya.net
