18 січня виповнилося 50 років з дня радіаційної аварії на заводі «Червоне Сормово» в Росії
Через масштаби викидів небезпечних речовин, які у тисячі разів перевищувала норму, цю катастрофу порівнюють з вибухом на Чорнобильській АЕС і називають другим Чорнобилем, передає «Комсомольська правда».
Про ту трагедію, в якій кілька людей загинули, ще десятки отримали серйозне опромінення, замовчували десятки років. До 50-ї річниці аварії з 1500 ліквідаторів в живих залишилося близько 200.
За інформацією видання, на початку 1970 року в Горькому (нині Нижній Новгород) на «Червоному Сормові» будували дві атомні субмарини – К-308 і К-320. Здати їх планували напередодні дня народження Леніна в квітні. Тому роботи велися без вихідних
18 січня випало на неділю. Бригаді монтажників було доручено виконати найпростіші випробування: наповнити контур заглушеного реактора холодною водою, щоб перевірити герметичність. Але перед цим співробітники повинні були замінити пластмасові заглушки на контурі на металеві – спеціальні, надійні. Але монтажники - чи через бажання скоріше звільнитися і піти додому, чи через незнання інструкції – приступили до випробувань, пропустивши цей крок.
У результаті пластмасові заглушки не витримали тиску, і реактор запрацював на граничній потужності. Вода вибила заглушку разом з кожухом: вони злетіли на висоту до 50 метрів і розбили скляну стелю. Слідом за ними назовні вирвався стовп радіоактивного парової суміші.
На повній потужності реактор пропрацював всього 15 секунд. Проте цього вистачило, щоб всі, хто був у цеху, отримали смертельну дозу опромінення. Рівень викиду склав 75000 кюрі. Поширення масового зараження вдалося уникнути тільки тому, що цех був закритий.
Вся бригада з кількох людей, яка знаходилася поруч, – монтажники, дозиметрист і матрос – виповзали з цеху, втрачаючи свідомість. Їх негайно госпіталізували в московську лікарню. У трьох монтажиков діагностували гостру променеву хворобу в тяжкій формі. Через кілька днів їх повернули рідним у цинкових трунах.
Всю ліквідацію наслідків вибуху звалили на плечі працівників заводу. За кілька днів звідти звільнилися кілька тисяч чоловік. Тим, хто залишився, за ліквідацію запропонували хороші гроші.
Перша група добровольців на чолі з Олександром Зайцевим, який проживе ще довгі роки і помре в 2009 році від інфаркту, зайшла в радіоактивну зону через тиждень після трагедії.
Найстрашніше, що поки в секретному цеху сотні людей намагалися усунути наслідки вибуху, за перегородкою продовжували будувати другу субмарину, тому що піджимали строки.
Розповідати про пригоду було суворо заборонено, навіть рідним – за розголошення погрожували в'язницею.
Гриф секретності зняли тільки через 25 років після вибуху. Документи були знищені, а співробітники вмирали. На К-320 замінили реактор і випустили на воду – вона охороняла кордони країни ще майже 20 років. Керівництво підприємства отримало орден Жовтневої революції.
Сьогодні всі ліквідатори залишилися без медичного контролю та реабілітації. За останні роки вони зверталися і до Конституційного суду, і до патріарха Кирила – всі спроби марні. І з кожним днем живих свідків тієї страшної аварії стає все менше.
Після аварії на К-320 на лаві підсудних опинилися четверо людей: начальник реакторного цеху, начальник відділу автоматики, начальник заводського бюро й інженер по техніці безпеки. Їх відправили в СІЗО, але через три місяці відпустили. Справу зам'яли, а офіційною версією аварії визнали помилку на стадії конструкторської розробки.
Нагадаємо, біля берегів Франції виявили дивовижну знахідку.
Як повідомляла Politeka, в Україні стався ядерний вибух, розкрилися секретні дані.
Також Politeka писала, як виглядає наймоторошніше місце Прип'яті.
