7 липня стародавні слов’яни відзначали одне зі своїх великих свят – Івана Купала
З давніх-давен люди вірили, що саме в день літнього сонцестояння природа навколо набуває містичного характеру. Вважалося, що в ніч на Купала можуть відбуватися різні чудеса і збуватися бажання.
Само свято отримало свою назву від імені християнського пророка Іоанна Хрестителя, чиє різдво також відзначають 7 липня. Також на Івана Купала наші предки відзначали день літнього сонцестояння. На святі проводилися різні обряди, пов’язані з водою, вогнем і травами.
З давніх-давен люди вірили, що саме в день літнього сонцестояння природа навколо набуває містичний характер. Вважалося, що в ніч на Купала можуть відбуватися різні чудеса і збуватися бажання. Крім того, нічні гуляння до ранку не давали людям заснути. Адже вважалося, що на Купала в темряві злі духи починають полювання на людей.
Так, дівчата за день до свята збирали трави і квіти, щоб сплести собі вінок. При цьому вінок не був просто прикрасою, він символізував круговорот сил природи і був оберегом від нечисті і вроків.
На заході дня дівчата спускали вінки на воду і загадували бажання. При цьому потрібно було спостерігати, куди відпливе вінок. Якщо його понесло далеко від берега, то бажання збудеться. Дівчата стежили за вінком, і в який бік він поплив, від туди і варто чекати долі.
Якщо вінок плаває по центру озера, то значить рік пройде без значних змін. Якщо ж вінок прибило до берега, то буде біда.
Ворожіння на Івана Купала
Ворожіння на судженого було одним з головних обрядів на Івана Купала. Дівчата плели вінки і також спускали їх на воду. Знаком швидкого весілля було те, що вінок дівчата відплив далеко від берега. При цьому потрібно було стежити в якій стороні зник з поля зору вінок, адже від туди і варто чекати майбутнього чоловіка.
Поганою прикметою вважалося, якщо вінок у воді розплітався – то не бути весіллю в цьому році. А якщо ж віночок потонув, то суджений заміж не візьме, або обдурить або зрадить.
Також дівчата виходили на вулицю і питали ім’я першого зустрічного чоловіка. Так просто дізнавалися, як зватимуть майбутнього нареченого.
Ще дівчата писали записки з чоловічими іменами і клали собі під подушку. А вранці вони навмання брали будь-яку записку і читали написане ім’я майбутнього нареченого.
Традиційно ввечері розпалювався велике багаття. Вважалося, що якщо в стрибку над вогнем полум’я не дотронеться до людини, то це добрий знак. Дівчата так передбачали собі швидке весілля, а хлопці успіх в справах і любові.
Ворожіння по квітам також було однією з традицій свята. Особливою удачею вважалося знайти в ніч на Купала квітку папороті. Але для ворожінь використовувалися й інші квіти. Так, дівчата збиралися в коло, попередньо зібравши різні квіти. За традицією одна з дівчат вибирає квіти по одному, вимовляючи: «Кому ця квітка дістанеться?», а інша дівчина, яка сидить спиною до квітів, називає ім’я будь-кого з присутніх.
Кожна квітка відповідає різному передбаченню. Наприклад, волошка означала, що в дівчину закохається задуманий нею хлопець. Якщо випаде березка – то не бути любові. А квітка жасмину показувала, що хлопець лише залицяється до дівчини, але не має наміру одружуватися. Також ромашка означала сумніви в почуттях хлопця.
Джерело: Politeka
