Я свідомо вибрав для даного матеріалу провокаційний заголовок. Зрозуміло, насправді губернатор Одеської області Максим Степанов нікого не позбавляв життя власноруч, не задумував і не планував чиє-небудь вбивство

У певному сенсі, він сам став жертвою – жертвою власної необачності й любові до красивих політичних жестів без базового розуміння суті політичних процесів у регіоні.

Людина, у загибелі якого опосередковано виявився винен Максим Степанов – 29-річний житель Іллічівська Іван К., загинув у вуличній бійці з активістом Сергієм Стерненком в ніч на 25 травня. Розслідування всіх обставин інциденту ще триває, проте цілий ряд незалежних джерел у правоохоронних органах малює цілком цілісну картину того, що сталося.

Тим вечором на Сергія Стерненка, який повертався доддому, за його власними словами, напали двоє чоловіків. В ході бійки Стерненко скористався ножем (чи то своїм, чи то відібраним у одного з нападників), змусивши їх тікати. Однак на цьому активіст не заспокоївся: він кинувся в погоню за одним з нападників і добив його. Дана інформація побічно підтверджується словами подруги Стерненка на відео, записаному відразу після подій, показаннями свідків, а також результатами огляду місця події і характером травм, отриманих загиблим: з ними він просто фізично не міг кудись тікати.

Як з точки зору закону, так і з точки зору банальної справедливості Стерненко мав повне право застосовувати будь-які доступні йому засоби для того, щоб захистити своє життя, піддавшись нападу кількох осіб. Це нормальні, правомірні й закономірні дії будь-якої нормальної людини в екстремальній ситуації.

Проте ось погоня за вже бросившимся тікати і, очевидно, людиною яка не представляє небезпеки –  вже виходить за рамки нормального. Для того, щоб діяти таким чином, потрібно володіти певним складом розуму – таким, як у Сергія Стерненка. За останні роки він став ініціатором й активним учасником низки сутичок, бійок і нападів. Класичними прикладами стали напади Стерненка на адвокатів обвинувачених по справі 2 травня Рибина і Каркищенка в травні й липні 2017 року.

«Причому тут Степанов?» – запитає мене читач. А Степанов тут при тому, що без його втручання цій ситуації в принципі могло б не бути. Адже саме завдяки Степанову Стерненко вийшов на свободу зі слідчого ізолятора, куди його помістили у справі про заворушення в міському саду восени 2017 року. Саме Степанов вніс за активіста заставу у 600 тисяч гривень, давши тому можливість вийти на свободу.

Можна, звичайно, заперечити, що якщо б Степанов не вніс заставу, то його міг би зробити хтось інший, або що суд в подальшому міг пом’якшити міру запобіжного заходу для Стерненка. Все це так, проте історія не знає умовного способу: Стрененко вийшов завдяки грошам Степанова. І саме завдяки їм в ніч на 25 травня Стерненко опинився там, де опинився і зробив те, що зробив. Результат – закривавлений труп на Фонтанській дорозі.

Внісши заставу за активіста, Степанов фактично поручився за нього своїми грошима: запобіжний захід обирається адже не тільки для того, щоб перешкодити підозрюваному сховатися від правосуддя або утруднити наслідок, але і для того, щоб виключити можливість здійснення їм нових злочинів. Вносячи заставу, поручитель як би говорить: я впевнений в тому, що нічого подібного не відбудеться, і готовий поставити на це гроші. У разі Степанова ж мова йде не тільки про гроші.

Важливо підкреслити: дії Степанова зі Стерненком носили публічний характер. Адже ніхто не заважав йому допомогти Стерненку анонімно, однак він вважав за краще зробити з цього дії політичний акт. «Я хочу, щоб кожен громадянин нашої країни відчував, що він живе у справедливій державі», – прокоментував своє рішення внести заставу губернатор.

Такі речі, звичайно, не входять в список посадових обов’язків глави облдержадміністрації. Роблячи цей жест, Степанов діяв не як чиновник, а як політична фігура. І повинен був, безумовно, розраховувати всі наслідки своїх дій, в тому числі й наслідки морального і політичного плану.

Губернатор поручився за те, що Стерненко не спробує піти від правосуддя і не зробить за час досудового слідства нових злочинів. Приймаючи рішення поставити на це не тільки свої гроші, але і своє ім’я, губернатору слід гарненько подумати, чи за ту людину він ручається. Зокрема, йому слід прийняти до уваги ті особливості розуму і характеру Стерненка, які ми перерахували вище. Однак він цього не зробив або зробив, але невдало.

Іншими словами, Степанов в черговий раз став жертвою своїх спроб грати в політику, не маючи для цього вроджених якостей, основними з яких є політичне чуття – такий нюх на людей і ситуації. Ось цей нюх підказав би політику: Стерненко – надто ризикована інвестиція в політичне майбутнє.

Здійснюючи політичний жест зі внесенням застави за Стерненка, Степанов розраховував на якісь політичні дивіденди. Тепер йому належить отримати їх в повному обсязі – навіть якщо вони виявляться не такими, як він очікував.

Джерело: timer-odessa