В рамках дискусії до Дня арт-кіно Європи, ініційованої Міжнародною конфедерацією артхаусних кінотеатрів (CICAE – Art Cinema) і асоціацією «Європа Сінема» (Europa Cinemas), експерт кіноринку Андрій Вокалюк проаналізував ситуацію на кіноринках європейських країн в порівнянні з ринком українським

Експерт зазначив, що частка вітчизняного кіно в нашому прокаті – 4.8%. За цим показником Україна майже зрівнялася з Австрією (5.7%) та Грузією (5.5%), але до лідерів Великобританії, Франції (37%) і тим більше Туреччини (57%) нам все ще далеко. При цьому в Великобританії з 10 картин топа, тільки дві чисто Британські, інші зняті в ко-продукції з США. У Німеччині, на першій позиції німецька історична картина про Гете з касовим збором в 62.5млн $, а в Туреччині кращий голлівудський реліз всього на 5й позиції.

За проривом  національного кіно цього року, експерти відзначають Литву, в якій всі 5 стрічок національного виробництва опинились в топ-10. Сильна по своїх позиціях Чехія. Польща, «рве» ринок уже років п’ять. У ній національні картини кілька років займають 1-2 місця прокату.

«Український кіноринок схожий за своєю структурою на польський, – зазначає експерт – і відповідно досвід і методики розвитку Польського, Чеського, Словацького національного кіно, можна використовувати і у нас. По-перше, це розвинені і незалежні від одного органу системи підтримки нац.кіно, по-друге, вони створили у себе європейські бази виробництва для Голлівудського кіно, що спричинило за собою професіоналізацію сервісів, зростання освітнього рівня, і через 5-7 років ріст власного якісного кіно. (Це до того, що кеш-ребейт у нас до сих пір не працює, а при наших цінах, нам би заманювати їх сюди, вчитися, і виводити наше кіно на інший рівень, як це роблять Поляки, знімаючи локальні трилери, кримінальні драми та бойовики до 2х млн євро, і активно виводячи їх на західний ринок. Наприклад, тільки у Великобританії в цьому році 5-7 польських релізів ».

На жаль, Україна такою гнучкою держполітикою в сфері кіно похвалитися не може. І в зв’язку з цим, позиція експертів МRM перетинається з думкою європейських аналітиків (В EUReporter недавно був опублікований великий матеріал «Кіноринок України: динаміка розвитку та« загроза радянізації»!»), Де автори також зазначають, динаміку українського «кінопрорива» з фатального падіння в 2014му, до оптимістичних показників в 2017му. Однак на думку європейських експертів, «викликає настороженість і спроба втягування регламентуючих держструктур в процес природнього формування ринку. Наприклад, в даний момент Державний Антимонопольний Комітет України розглядає чергову скаргу, в якій слабкі показники кінопродукції локальних кіновиробників протиставляються глядацькому успіху прокату американських фільмів ».

Тобто на відміну від Чехова і Полякова, максимально використовуючих відкритий ринок для стимулювання своєї індустрії, в Україні робляться активні спроби «центрів прийняття рішень» піти від ринкової механіки і відновити по-суті, радянську політику державного втручання в культуру, і переклад її в режим «ручного »управління.

Наскільки АМКУ виявиться далеким від «кулуарних розбірок» партхозактиву, побачимо найближчим часом. Професійний рівень і реформаторська команда, що змінила «Азаровську бригаду», дозволяє бути оптимістичним за частиною рішень антимонопольників про межі і форми державного регулювання ринків і запобігання корупції.

Однак сам факт наявності подібних тенденцій викликає настороженість і побоювання. Підемо ми по Польському і Чеському шляху, стимулюючи ринкові механізми розвитку індустрії, або повернемося до Радянської практики «управління культурою», помноженої на корупційний вірус пострадянського періоду?

Нагадаємо, п’ять українських фільмів, які потрібно подивитися

Як повідомляла Politeka, український фільм увійшов до списку кращих в номінації на “Оскар”

Також Politeka писала, що український фільм отримав престижну премію