Олександр Солонтай про голосування гривнею та конкуренцію на виборах в об’єднані громади

Про блокування «Roshen»

Голосувати товаром, гривнею – це один із найбільш правильних інструментів громадянина. Просто ми ще не на тому рівні громадянської свідомості, щоб розуміти: щоразу, коли ти комусь даєш свої гроші, ти думаєш, хто це та якими будуть наслідки. Люди про це не думають. Виходить така цікава картинка: люди, які ненавидять Порошенка, ходять у магазин до Порошенка.

У мене нема ненависті до Порошенка. Я не голосував за нього, я не підтримую перебування олігархів у політиці. Для мене було цілком зрозуміло інше: відтоді, як він почав впливати на державне життя, зокрема на мою долю як громадянина, я не можу мати з ним жодних економічних операцій. Я про це не говорив публічно.

Те, що лише зараз почали блокувати продукцію, викликає питання: ви, хлопці, де три роки були? Я до цього ставлюсь дещо скептично, але не засуджую. Людям просто трохи дах знесло. Вони всі методи використовують, про які тільки здогадуються. Але ж не вони винні – Порошенко сам провокує.

Про різницю між Порошенком і Януковичем

Як на мене, є принципова різниця між тією ситуацією, яка була в Януковича, та тією, яка зараз у Порошенка.

За часів Януковича це був різкий розворот у бік Кремля, і для всіх було очевидно, що далі він не зупиниться ні перед чим: будуть розганяти студентів, знищувати активістів, вбивати людей, вийде мільйон на вулицю – йому буде байдуже.

Це було очевидно. Але станом на сьогодні ситуація зовсім інша.

Так, влада пробує зміцнитися, вибудувати вертикаль, а суспільство рухається в бік європейської держави. І влада, хай там як цього хоче, не може це зупинити.

Шкода від сьогоднішньої влади не така значна, яка була від тої влади. Хоча вона така сама корупційна, неефективна, зберігає президентську вертикаль, так само Порошенко, як і Янукович, мріє про другий термін, так само будує навколо себе олігархічний бізнес, як Янукович будував навколо Курченка.

Усе схоже, але умови зовсім інші.

Про особливості виборів до територіальних громад

Ці вибори пройшли значно краще, ніж усі попередні вибори в об’єднані територіальні громади. Вони значно організованіші, зрозуміліше було для всіх суб’єктів, як ці вибори проходять, що відбувається, куди тощо.

Цього року це вже друга хвиля виборів у об’єднані громади. Перші були в квітні – було 40 громад. Зараз було вп’ятеро більше. В грудні буде ще невеличка хвиля. В грудні минулого року була також невеличка хвиля. У нас ідуть хвиля за хвилею, вибори за виборами, і на них всі суб’єкти вже добре оцінюють всі нюанси. Це загальна ситуація.

Плюс нормально спрацювала виборча система, виборча машина. В принципі, мільйони людей отримали право вибору, право голосу, і не було такого, що десь було заблоковано вибори, і люди не мали можливості голосувати. Тому загалом ситуація досить нормальна.

Але масовий підкуп у частині громад, адміністративний ресурс. Фальсифікація прямо в день голосування, фальсифікація напередодні з передруком бюлетенів і підготовкою потрібного результату. Адміністративний ресурс усередині бюджетних установ, котрі потім входять у виборчі комісії і певні списки певних партій. Тобто такі вишукані схеми адміністративного ресурсу. Все це процвітало на цих виборах.

Чому? Бо з’явились певні точки концентрації грошей, майна, землі. Вийшло, що маленькі громади об’єднуються в крупніші та стають дуже сильно ресурсними. За них пішла бійка.

Але найголовніша причина, чому відбувся такий батл, нехарактерний для місцевих виборів, це те, що кандидати в президенти сприйняли ці вибори як репетицію президентських виборів, які будуть через півтора року, а певні політики з Верховної Ради сприйняли їх як репетицію парламентських виборів.

Тому села, селища, містечка побачили небачену активність політиків, які приїжджали на майдани, спілкувались із людьми, які не знали раніше, де ці населені пункти знаходяться, а громади ніколи не думали, що такі люди з екрану, з ток-шоу, з трибуни з’являться у них на вулицях. У певних громадах була неприродна активність.

Але разом із тим у певних громадах усе пройшло дуже тихо, спокійно, жодних порушень, накалу пристрастей, інтриги, по 1-2 кандидати на місце, досить прогнозований результат. І таких громад більше, ніж перших.

Бо з цієї 201 громади більшість – сільські, селищні громади, які неспроможні, маленькі, об’єднуються в більші заради надії і мети стати спроможними, стати на шлях економічного розвитку, припинити вимирання. Там дуже мало кадрового потенціалу.

Там яка політична сила отримала найкращих людей, така наперед і розуміла, який буде результат.

А от у містах і містечках із населенням від 15 тис. відбулись дуже серйозні батли.

Крім того, дуже серйозна бійка відбулась у передмістях. Уся політика з міста переноситься в передмістя, тому ми бачимо всілякі нестандартні процеси.

У багато громад прийшов бруд, негатив. Але якщо подивитись оптимістично, прийшла конкуренція, туди прийшло змагання. Туди прийшли українські вибори такі, як вони є.

Про підрахунки

БПП рахує членів БПП і безпартійних, які туди вступлять після виборів. Бо люди ховали, що вони мають стосунок до президентської вертикалі. Тепер, заради отримання грошей для громади, заради дружби з адміністрацією, напишуть заяви на вступ у БПП «Солідарність». Тому вони рахують по головах громад.

«Батьківщина» ж рахує по депутатському корпусу. Вона накрила Україну своєю мережею. Бо у президента, у БПП мережа – це райадміністрації, а у «Батьківщини» – партійні організації. Тому ці партії не можуть між собою з’ясувати, хто виграв.