Андрій Єременко про хибні рейтинги та маніпуляцію в соцопитуваннях

Про маніпуляції в соцдослідженнях

Зараз дослідження не сильно активізувалися. Активізувалися їх публікації. Грубо кажучи, робиться опитування, а це дорога штука, потім замовник каже фірмі: ми це дослідження показувати не будемо або покажемо, але лише деякі його пункти, або ось ми отримали дані, але тут є такий хороший кандидат, давайте йому піввідсотка накинемо в межах похибки.

Ще 200 років тому хтось розумний сказав, що всьому питання ціни. Не знаю, хто і як на це йде. Іноді з’являються дивні дослідження. Наприклад, одна фірма завжди видає, що у неї в президентській гонці на першому місці Петро Порошенко, а в іншої фірми – Юлія Тимошенко. Складаємо картинку і плюс-мінус розуміємо, що відбувається насправді.

Людям взагалі не треба дивитися на ці рейтинги. Будь-який рейтинг показує, що половина людей не визначилися, не підуть на вибори, проголосують проти всіх, зіпсують бюлетень або які там варіанти відповідей протестного голосування. У нас галочки проти всіх немає, а такий варіант відповіді у соцопитуваннях є, тому можна зіпсувати бюлетень, не піти на вибори, не визначитися – це варіанти протестних речей. Всі вони приблизно на рівні 40-50%. При цьому найбільш рейтинговий кандидат має від 10% до 15%.

З найбільш рейтинговою партією та ж картинка. 15% – це при 40-50% виборців, що не визначилися. Якось апріорі всі пишуть: моделювання виборів. Ми вважаємо, що ті, хто не визначився – не голосують, як і ті, хто сказав, що не підуть на вибори або зіпсують бюлетень. Чому так вважаємо? Чи є у нас взагалі підстави екстраполювати те, що в сумі 60% відповіли і назвали кандидата? А ми точно знаємо, що решта 40% проголосують пропорційно до того, як проголосували ці 60%?

Ну, це ще не все. До вас приходять додому, кажуть, що це найкрутіша соціологічна компанія, і просять відповісти на анкету з 50 питань. Якщо ви відмовляєте, тому що у вас немає часу, не цікаво – це одна історія. А можете відмовити через те, що у вас є свої політичні переконання не відповідати, тому що вони всі дістали. Думку тих, хто не відповів, тому що у них якісь проблеми, їм ніколи – можна екстраполювати на результати, але думку тих, хто відмовився за переконаннями, – не можна, тому що це, швидше за все, протестне голосування. З’явиться який-небудь кандидат, який забере на себе налаштованих проти всіх, і отримаємо дивну картину, неадекватну за рейтингом.

Про боротьбу політиків за рейтинги

Наприклад, є кандидати Іванов, Петров і Сидоров. Ми знаємо, хто голосує за кожного з них. Є кандидат, а далі йдуть запитання. Наприклад, ставлення виборців до економічних реформ. Далі дивимося: як оцінять економічні реформи ті, хто голосують за Іванова – добре чи погано. Ось вони оцінюють реформи добре. Відповідно, якщо їм пояснити, що економічні реформи у нас проходять погано, вони, можливо, від Іванова відваляться.

Або стандартна річ – маніпуляція порядком денним. Наприклад, є вибори мера міста. Так вийшло, що ваш кандидат спеціаліст з розведення хом’яків. Що роблять? У ЗМІ постійно друкують, яка це важлива тема розведення хом’яків. Як тільки тема розведення хом’яків стає суперважливою, видаєте свого кандидата. На місці хом’ячків може бути каналізація.

Нині Тимошенко взяла радикально протестну нішу. Вона в цій великій ніші воює з Вадимом Рабіновичем і «Оппоблоком».

Міхеїл Саакашвілі після проваленого Майдану сильно втратив. У нього рейтинг на рівні 3-5 %. У партії Саакашвілі немає підтримки. У нас взагалі у партій з підтримкою погано. Більше підтримка особистості. Згадайте десятий номер у списку Тимошенко? Ніхто не згадає. Ось першу п’ятірку ще пам’ятаємо. Надію Савченко під першим номером пам’ятають усі. Хоча в «Батьківщині» зараз старанно намагаються забути, що саме вони зробили її головною людиною списку.

Не знаємо програм партій. Ось чим відрізняється програма «Батьківщини» від «Оппоблоку»? Навряд хтось скаже. Хоча на всіх опитуваннях кажуть, що програма партії – найголовніше. Тому вся партія у нас – це особистості.

Тимошенко займає протестну нішу. Далі в дослідженнях дивляться, хто ще в цій ніші. Наприклад, поруч Олег Ляшко. Отже, Юлія Володимирівна на всіх зборах буде казати, що Ляшко – ставленик Порошенка, і за гроші його щось робить. Ляшко, у свою чергу, отримав такі ж самі результати. Тому він нагадує Тимошенко про газові контракти, про Лазаренка, цікавиться, звідки у неї гроші на сумочки і машини. Насправді вони не воюють з Порошенком, вони воюють один з одним, хто крутіше покричить на Петра Олексійовича.

БПП чітко прив’язаний до результатів реформ. Відповідно, якщо вони хочуть піднятися, вони повинні говорити про успішність реформ, чого вони не вміють. У нас було півтори успішні реформи. Перша – це децентралізація. Міста отримали купу грошей, і раптом ями на дорогах в містах зникли, будинки почали ремонтувати. Але про це ніхто не знає. Друга напівуспішна реформа – це реформа правоохоронних структур. Патрульна поліція вийшла хороша, а от все інше не дуже. Але вони повинні говорити, що все добре. Відповідно, якщо хочемо зробити Порошенка поганим, розповідаємо, що реформи погані, тому що тут чіткий зв’язок. Ці речі обчислюють, роблять. Таких тем багато.