День боротьби зі СНІДом: звідки з’явилася чума ХХI століття

1 грудня, 08:09

Читать на русском

1 грудня весь світ відзначає День боротьби зі СНІДом. Про історію появи смертельного вірусу, що отримав назву «Чума ХХ століття», розповість Politeka.

У 1988 році Всесвітня організація охорони здоров’я оголосила 1 грудня днем боротьби зі СНІДом (World AIDS Day). До цього часу вірус ВІЛ був уже виявлено, визначені всі способи його передачі і було зрозуміло, яку загрозу він представляє для людства.

Символом боротьби зі СНІДом стала червона стрічка, яку прикріплюють на одяг в пам’ять про жертви смертельної хвороби і з метою підтримати зусилля з боротьби з ВІЛ-інфекцією і запобігти її стрімкому поширенню.

Зараз близько 36 мільйонів людей у світі інфіковані ВІЛ. Україна займає сумну першість серед країн Європи за темпами поширення вірусу імунодефіциту. На сьогоднішній день у понад 100 тисяч українців діагностовано ВІЛ \ СНІД, близько 10 тисяч з них – діти. Щодня приблизно 8 жителів України вмирає від СНІДу.

день борьбы со спидом, статистика по Украине

Синдром набутого імунодефіциту був вперше зареєстрований в 1981 році Американським центром з контролю над захворюваннями. 5 червня Майкл Готліб описав нове захворювання, що вражає імунну систему людини.

За однією з теорій, вірусом імунодефіциту люди заразилися від мавп в Західній Африці, з’ївши м’ясо хворих тварин. На початку і середині 20-го століття медики фіксували випадки хвороби з симптомами тоді ще не відомого СНІДу, але не надавали цьому великого значення, вважаючи, що це особливо складна форма пневмонії. У 1978 році в США, Танзанії, Швеції та на Гаїті у рідкісних пацієнтів-чоловіків фіксувалися однакові симптоми.

Українцям загрожують спалахи небезпечних хвороб

Тільки в 1981 році масове ураження вірусом змусило медиків забити тривогу. У США, в Нью-Йорку і Лос-Анджелесі, в середовищі гомосексуалістів почали хворіти молоді люди на рідкісну форму пневмонії, у деяких ураження легень супроводжувалося саркомою Капоші – злоякісною пухлиною шкіри. Всього виявили 440 хворих, половина з яких незабаром померла.

Спочатку інфекцію назвали «імунодефіцит, який передається гомосексуалістами». У хворих діагностували зниження імунітету, яке було не вродженим, а набутим – такого в лікарській практиці до цих пір не було.

У 1982 році ці ж симптоми починають діагностувати у хворих на гемофілію. На гемофілію хворіють тільки чоловіки, хоча передаватися вона може і від матері. З’явилася підозра, що донорська кров, яка регулярно переливається тим, що страждають на гемофілію, виявилася зараженою.

Фіксувалися всі нові випадки захворювання, тепер вже не тільки серед чоловіків, а й жінок. Серед хворих виявилося багато наркоманів, що використовують багаторазові шприци. Кількість хворих подвоювалась з кожним роком. Симптоми невідомої хвороби з’являлися у чоловіків і жінок, які не були ні гомосексуалістами, ні наркоманами. Уже не було сумнівів, що хвороба має інфекційну природу.

У 1984 році французькі і американські вчені одночасно виділяють в крові хворих віруси, які виявилися ідентичними і були названі причиною захворювання. Ще роком пізніше медики встановили, що ВІЛ може передаватися через кров, сперму і молоко матері. Заразитися вірусом можна як від хворого на СНІД, так і від вірусоносія, у якого немає ніяких симптомів хвороби.

У 1985 році був розроблений перший тест, яким нарешті стали перевіряти донорську кров. У 1987 році ВООЗ затвердила назву виявленого вірусу – ВІЛ (HIV по-англійськи). Тоді ж почали застосовувати і перші ліки, противірусний препарат азидотімідін: він не виліковував пацієнта, але допомагав відстрочити прояв важких симптомів хвороби.

Скоро СНІД поширився по всіх країнах і континентах, перетворившись на справжню епідемію. Головними групами ризику залишаються наркомани, гомосексуалісти, проститутки, хворі на гемофілію, діти, народжені від хворих матерів. Часто жертвами ВІЛ стають лікарі, які працюють з препаратами крові, і їхні пацієнти. Так, в 1989 році в Росії через халатність медперсоналу було заражено 260 дітей.