Поразка - це перемога. Чорне - це біле. Арахамія - це розумний
Не думаю, що фракційний лідер «Слуг» зможе пояснити суть філософської спадщини Великого керманича, та й косити під Мао у нього виходить кострубато. Це я про придуркувату тезу Давида Арахамія, що нібито партії влади вигідно програти місцеві вибори, чим вона суперуспішно і займається. Майже як Супер Маша Фокіна.
Ну так, ну так... а чого ж ви тоді, якщо в піддавки граєте, президента Зеленського витягли з теплої ванни та так, в себе не прийшов, і відправили чесом по країні робити селфі і підтримувати "Слуг" на місцях? Щоб надійніше злитися?
До речі, Володимир Олександрович, майте на увазі: тепла ванна виникає і при прориві каналізації, а від коронавірусу відбирає нюх, так що можна не помітити, в чому саме приємно розслабляєшся і відчуваєш себе володарем війни і миру.
В оточенні президента зараз пахнуть, подібно орхідеям, дві ідіотські концепції. Одна, яка явно до душі Арахамії, має на увазі, що Володимира Зеленського треба переконати, ніби місцеві вибори нічого не значать і ні на що не впливають. Тому результат на них - це начебто винайдене "Слугами" опитування громадян: провести, наплюнути і забути.
Друга свідчить, що треба знайти головного винного в провалі місцевих виборів і заодно звалити на нього всі інші провали — від монобільшості, яка розвалюється, до фронди мерів великих міст на чолі з Борисом Філатовим, які підняли на прапор Місцеве самоврядування. Поки у відстійному рейтингу на козла відпущення лідирує Олександр Корнієнко, який впевнено випереджає Сергія Трофімова. Перший є формальним вождем "Слуги народу" і повинен нести відповідальність за партійну ведмежу хворобу, другий в офісі президента курирує роботу з регіонами. Але у Трофімова є "золотий памперс", така собі індульгенція від місцевого Папи: він працював виконавчим продюсером в "95 кварталі", кіновиробництвом займався, а це, і Арахамії зрозуміло — святе...
Загалом, ВОЗа таки розводять саме як лоха, скільки б він від цього не відмовлявся. А чому концепції подібні орхідеям? Все просто: коли цвітуть болотні орхідеї, вони видають натуральний сморід, залучаючи для запилення не бджіл, а мух.
Ну ось, знову... чомусь коли мова заходить про те, що твориться в оточення ВАЗа, на думку приходять суцільно неестетичні асоціації. А логічне мислення змушене йти на карантин.
Ось дивіться, президент Зеленський робить відмінне відеозвернення до ОНН, де все правильно говорить і про російську анексію Криму, і про російську агресію на Донбасі, і про те, що це переділ сфер впливу і кордонів післявоєнного світу. Але одночасно офісом того ж президента Зеленського в Раді прощупується питання щодо голосування за постанову, яка дозволяє проводить вибори на Донбасі без вирішення питань безпеки, тобто, задовольняє недавній Російський ультиматум, озвучений Дмитром Козаком.
А втомлений петляти між крапельками Леонід Кравчук забезпечує цьому процесу медійний супровід, заявляючи, що без такого рішення Ради Росія блокуватиме процес мирного врегулювання.
Ось як все це поміщається в одній окремо взятій голові Володимира Олександровича?! У нього що, роздвоєння особистості на експортний і внутрішньоукраїнський варіант?
Поки, слава Богу, голосів на капітулянтську постанову не набирається, але ж робота по здачі українського суверенітету йде. І СБУ це ніяк не хвилює, СБУ фури зважує і балакучих мерів кошмарить, хоча місцеві вибори, виявляється, владу ну абсолютно не цікавлять.
Дозвольте, раз не цікавить, то чого ж Ви на ці вибори аж на парасольках летіти готові?
Ні, це не Країна дурнів, хоча вони тут в достатку і дуже точно розставлені по посадах. Це владний інкубатор лицемірства і дводумства! При потуранні народонаселення, що співчуває.
Не дивно, що ті кандидати в мери від «Слуг», чия перемога не виглядає автоматичною (а таких більшість), почали міцно чесати ріпи. Тому що обіцяних грошей на кампанію їм не дають, особливої підтримки теж немає. І виходить, що ці кандидати повинні спотворюватися, витрачатися, псувати відносини з майбутніми мерами, вислуховувати розчарованих ВАЗом виборців, щоб... що? Щоб який-небудь Арахамія заявив, що їм у Києві це на фіг не потрібно?!
Тому не здивуюся, якщо до 25 жовтня відбудеться кілька гучних зняття з виборів кандидатів від «Слуг народу».
Партія влади з соціології все ще попереду, але ОПЗЖ Віктора Медведчука пре, як ломовий кінь. Дуже серйозні гроші вкладає в свою партію "За майбутнє" партнер Медведчука Ігор Коломойський. У ряді регіонів України, особливо, в південно-східних, ОПЗЖ цілком може отримати лідерство в обласних і міських радах. А це означає, що коаліції в цих радах будуть складатися навколо ОПЗЖ і на її умовах. Зрозуміло, що в таку коаліцію входитимуть і «за майбутнє», і «Наш край», та й ЄС Петра Порошенка ситуаційно підтримуватиме.
І ось тоді відмова деяких мерів виконувати сумнівні розпорядження Кабміну щодо посилення карантину здасться Володимиру Зеленському легким розігріваючим масажем, щоб не сказати, інтимною прелюдією. Місцева влада, багато в чому керована ОПЗЖ, здатна влаштувати в країні кризу чистіше коронавірусного. Хоча наша економіка і так служить наочною відповіддю на питання "Чи є життя після смерті?".
Адже Медведчука з Коломойським що, райрада якийсь Задрипанки всерйоз цікавить? Ні, Медведчук-автор найпершої конституційної реформи, і він сам прописував повноваження Ради так, щоб вона могла рулити країною. Так що ця закладка була зроблена не даремно: на тлі успішного виступу на місцевих виборах Медведчук з Коломойським занесуть в Раду такі гроші, що на стійкість монобільшості я не поставлю і гривні.
Тим більше "Слуги", як показує прецедент з депутатом Олександром Юрченком, готові продаватися за десятки тисяч, а тут на кону будуть сотні тисяч доларів, і навіть більше.
Чи допоможуть нам американці та європейці? Обов'язково, але тільки глибокою заклопотаністю і ще більш жорсткими умовами кредитування для погашення попередніх кредитів. Тому що своїм справжнім партнерам Захід дає гроші не просто без політичних умов, а у вигляді безповоротної допомоги, Польща, наприклад, отримала так мільярди доларів. Але нашу владу, і відповідно, країну, яку представляє така влада, на Заході не сприймають всерйоз. І це, мабуть, не найвдаліший, але наймасштабніший жарт Володимира Зеленського і його «95 кварталу».
І про хороше. Тому що хороше є завжди.
Нинішні часи - відмінні для літератури. Тому що чим страшніше жити, тим краще пишеться. І тим більше грандіозні шедеври виходять з пір пера/клавіатури письменників. Згадайте тільки книги, написані після світових воєн, революцій та інших глобальних потрясінь. Тож довгоочікувана Нобелівська премія з літератури для українського автора вже не за горами. І, можливо, отримає її який-небудь "роман у блогах". Або навіть у твітах.
Олександр Кочетков, аналітик і політтехнолог, спеціально для "Політеки"
