Телетайп: а може, Петра Порошенка на троні підмінили?

Але вдумайтеся в зміст свіжої новини: Міхеїла Саакашвілі не пустили до його товариша в готель «Київ». Ще раз, детальніше: Міхеїла Саакашвілі, який демонстративно втік з-під варти, оголошеного в розшук змовника, якого звинувачують у сприянні державному перевороту за гроші втікача, але чомусь не переслідуваного владою младоолігарха Сергія Курченка, не заарештували, а не дали прийняти душ!

Спецназ СБУ приборкати Міхеїла в автозаку не зміг, зате з цим легко впоралася сонна готельна охорона. Перемога! Влада сильна, як ніколи! Можна роздавати ордени та нагородні пістолети.

Цікаво, який розумник на Банковій вирішив, що немитий і неголений Саакашвілі відразу перестане бути точкою кристалізації протестних настроїв? Політологічний геній, не інакше! Такому одного нагородного пістолета буде мало, дайте два, а то спробує застрелитися, але з одного промахнеться.

Взагалі те, що влада творить на цьому тижні, виглядає якимось нервовим зривом з ідіотськими невиконуваними рішеннями, подальшим посиланям нафіг всього світу, потім важким протверезінням з ганебним здуванням щік.

А що це за унікальна форма слідчих дій, коли докази злочину не пред’являють суду, а оголошують публічно, що, за фактом, знищує їх статус доказів?

Тобто, колишнього президентського заклятого друга, а тепер нерозлучного ворога (все у них переплутано) треба було не просто культурно затримати, а розтоптати, принизити, знищити як політика не тільки в Україні, а й у світі? До речі, точно збігається із заповітним бажанням одного недоімператора… Але хлопці, ретельніше треба, як утовкмачував Жванецький, ретельніше.

Ви спочатку з іншими записами розберіться, які вас і вашу прислугу викривають, а потім вже нам «докази» чиєїсь аморальної протиправної діяльності пред’являйте. А інакше — навіть у фракції «БПП», що постійно стає жертвою домашнього насильства, не вірять.

Міхеїла Саакашвілі часто називали «наглядачем від США по Україні». У всякому разі, зв’язки в нього у Вашингтоні серйозні. Так наша влада, пресуючи Міхеїла, намірилася не просто посваритися з Держдепом. Вона вирішила побити нічні горщики з усім західним світом, для чого законодавчо наїхала на улюблене дітище Заходу — НАБУ. Чиє дорослішання справді непристойно затягнулося, але тим не менш.

Законопроект про контроль над НАБУ, який фактично ставить бюро в позу з «Камасутри», подали не просто два брата-депутата з «БПП» і «Народного фронту». Хай би це були якісь Барна з Тетеруком, яким точно треба виступати під куполом, але цирку. Але ж ні: висунутися з ініціативою, що дражнить гусей всього цивілізованого світу, змусили голів фракцій правлячої коаліції — Артура Герасимова й Максима Бурбака. Це щоб пов’язати їх НАБУшною кров’ю чи що? Так вони і так отримують збочене задоволення від регулярного харасменту з боку АП.

Але найголовніше: в політиці, як у кримінальних розборках — не діставай зброю, якщо не готовий стріляти. А наша влада хвацько випендрилася проти зовнішніх партнерів, влаштувала таке собі свято непослуху, але кисло здулася за одну ніч. Бо саме вночі законопроект Герасимова-Бурбака, що дозволяє звільняти главу НАБУ без усякого приводу простою більшістю наших ну дуже незалежних депутатів, автори раптово відкликали.

Загалом, нагородний пістолет тільки-тільки дістали з кобури, як його засунули нашій владі туди, де неспилена мушка дуже заважає.

У жовтій пресі популярна версія, що Володимир Путін, який тремтить над своїм життям і владою, має десяток двійників, яких виставляє туди, де можуть бути ексцеси з вірнопідданими громадянами. Невже і Петро Олексійович пішов тією ж кривою конспіративною доріжкою? Але якщо так, то двійник у нього неякісний, розумово неповноцінний якийсь. І нервовий, як теля перед забоєм.

Справжній Порошенко, грамотний і тертий, той би титанічно напружився і пропустив повз вуха заклик до імпічменту, який, на жаль, настільки ж малоймовірний, як і припинення корупції, і дочекався, поки протест здується самостійно. І не став би своїми діями цей протест реанімувати.

І з ненависним — тому що непідконтрольним — НАБУ він би розібрався тихо і технічно, задушивши відомство Артема Ситника в своїх… ні, не обіймах, а в судах. Включаючи Антикорупційний.

І не став би загострювати ситуацію з партнерами по коаліції, надійними, як клятви шлюбного афериста. І які готові загострювати відносини хоч із Богом, хоч із чортом, але тільки не з американцями.

І не став би виносити настільки шкурно йому потрібний закон про продаж сільгоспземлі в сьогоднішній парламент, збуджений і некерований, немов стадо бізонів у період шлюбного гону.

І перед тим, як задирати лапку на Захід, він би згадав, що його незрячий траст в управлінні Ротшильдів, а не Гройсмана, дача в Марбельї, а не Маріуполі, гроші в доларах і євро, а не гривні, і зберігаються вони не в рідному українському МІБі, а розпихані по офшорах. А згадавши, зітхнув би й пішов перечитувати «Мудреця з країни Оз» в оригіналі. Про Гудвіна — великого і жахливого, але несправжнього.

Та багато чого не стали б творити теоретично розумний президент Порошенко і його влада! Але несамовитий двійник на троні зробив усе навпаки.

В результаті весь світ побачив, що лідера, який користується в Україні реальною підтримкою, можна звільнити навіть з автозаку. І що силовики не горять бажанням зв’язуватися з розгніваним народом, навіть якщо у високих кабінетах тупають ногами і бризкають отруйною слиною. І що українська влада не в змозі реально контролювати ні вулицю, ні політикум, але ж тільки за запевнення в цьому її і терпить цивілізований світ. І якщо президенту Порошенку пригрозити заокеанським пальчиком, то це діє, як паличка Гаррі Поттера — і НАБУ вже ніхто не чіпає, і Антикорупційний суд отримайте-розпишіться.

Найцікавіше: «Народний фронт» вже почав крутити по радіо суто передвиборну рекламу — сам чув! Напевно, це тому, що він вірний спільній коаліції з «БПП» і категорично заперечує можливість дострокових виборів у Раду.

Ось так і рухаємося: низкою непоправних перемог до зяючих висот. Найсвіжіша з них: нардепи без збентеження підвищили собі зарплати. За ударну працю на благо народу, так сказати.

Вкотре повторю: в Україні все можливо. І це все з кожним днем все невідворотніше.

Олександр Кочетков, аналітик і політтехнолог, спеціально для Politeka