Суть проекту закону полягає у тому, щоб змінити процедуру оцінки тендерних пропозицій. Нині ключовий фактор у процесі державних закупівель – ціна. Не має значення, український це товар чи імпортний, важливо лише те, скільки він коштує. Автори ж законопроекту пропонують враховувати у тендерах іще й місцеву складову. Тобто надавати українським виробникам при держзакупівлях преференції, навіть якщо їхня цінова пропозиція від 25% до 43% гірша, ніж у конкурентів.
«За експертними оцінками, зараз 38%, або понад 100 млрд грн, йде на імпортні товари або з дуже великою імпортною складовою. По суті, коли купуємо за кордоном продукцію, яку Україна здатна виробити сама, віддаємо добровільно свій добробут, робочі місця», – пояснює один із ініціаторів законопроекту народний депутат Віктор Галасюк із фракції Радикальна партія Олега Ляшка.
Законопроект «Купуй українське» підтримав і прем’єр-міністр Володимир Гройсман. На його думку, продукція, яка створена на території України, повинна отримувати перевагу. Те, що у системі держзакупівель Prozorro цього не передбачено – велика проблема.
Натомість у Міністерстві економічного розвитку та торгівлі закликають нардепів не голосувати за відповідний законопроект у другому читанні. Наголошують, що це зруйнує систему електронних державних закупівель Prozorro та знищить малий і середній бізнес.
Politeka дізналася у експертів, які насправді будуть наслідки, якщо законопроект усе ж таки ухвалять.
Сергій Фурса, інвестиційний банкір, фахівець відділу продажів боргових цінних паперів Dragon Capital:
– Законопроект «Купуй українське» руйнує систему державних закупівель Prozorro, яка є досягненням за останні роки, адже майже повністю допомогла позбутися відвертої корупції. Із ухваленням цього закону корупція повернеться.
Система Prozorro побудована на чесній конкуренції за ціною. Хто пропонує меншу ціну – той і виграє. Цей законопроект передбачає, що якщо принесете довідки, які підтверджують, що ви український виробник, то можете виграти тендер, маючи не найкращу ціну. Навіть можете на 43% дати більшу. Після такого впровадження існування Prozorro не матиме сенсу. Такі нововведення не сприятимуть розвитку українського виробника. Це вбиває конкуренцію. Нормальний український виробник може не захотіти брати участь у тендері, якщо знатиме, що хтось прийде з якоюсь довідкою і виграє, при цьому ще й на 43% більшою ціною. У закон просто закладають рівень відкату вже на офіційному рівні, а ці 23 довідки, про які йдеться в законопроекті, – це просто привід відсіювати тих, хто заважає.
Найбільше від ухвалення такого закону постраждає малий та середній бізнес, адже вони тільки-тільки почали вигравати тендери. Насправді, у тендерах Prozorro переважна більшість переможців – українські компанії. Тобто нікого штучно підтримувати не треба. Українці й так виграють, бо дають найкращу ціну. Якщо ухвалять цей закон, то виграватимуть корупціонери. Інвесторів це також відштовхне. Їм потрібні чіткі правила гри. З таким законом їх не буде.
Принципи, які закладено у законопроекті, можуть суперечити Угоді про Асоціацію з Євросоюзом та нормам Світової організації торгівлі. Йдеться про обмеження конкуренції. Якщо говорити про Зону вільної торгівлі, то навряд чи можемо закладати подібні обмеження щодо країн, з якими співпрацюємо.
Що потребує український виробник? Щоб його не чіпали. В один і той самий день народні депутати проголосували в першому читанні законопроект «Купуй українське» та ухвалили держбюджет на 2018 рік. У бюджет внесли правку, згідно з якою надаються переваги імпортним постачальникам перед українськими за рахунок певних пільг. Оце справді заважатиме українським виробникам.
Олександр Охріменко, економіст, президент Українського аналітичного центру:
– Законопроект «Купуй українське» – це суто корупційна схема. Той, хто його лобіює, однозначно має доступ до влади.
Якщо цей закон ухвалять, то фактично повністю нівелюють державні тендери. На сьогоднішній момент, коли проводять будь-які держзакупівлі, то враховують ціни. З ухваленням закону, наприклад, якщо три покупці братимуть участь у тендері й один ставитиме тисячу гривень, другий – дві тисячі гривень, а третій – три тисячі гривень, але при цьому в третього буде довідка, що він український виробник, то він автоматично виграє. Тобто ціна не відіграватиме вирішальної ролі. Звісно, говорять, що довідки перевірятиме спеціальна експертна комісія, але всі розуміють, що це буде «шарашкіна контора». Довідки у нас тим, кому потрібно, вміють робити. Тому це буде жахлива корупція. У законопроекті її вуха стирчать з усіх боків.
Виходить наступне: от ви – українська компанія, яка бере участь у тендері. Але де 23 довідки, які підтверджують, що справді українська? Якщо їх немає, усе, що ви говорите й пропонуєте, нікого не цікавить, якою б великою й авторитетною компанією ви не були. Без папірця не рахується. Натомість, якщо якийсь невідомий приватний підприємець має ці довідки – тендер його. Ще й ціну може на 43% підняти. Абсурд.
Після ухвалення цього закону жодні інвестори в Україну не прийдуть. Інвестора цікавить, де можна заробити. Якщо він не бачить, що в Україні можна заробити – не прийде. У законопроекті прописана схема під наших корупціонерів. Уявіть, приходить зарубіжний інвестор і йому потрібно давати хабарі, щоб в Україні у нього все було добре. Та він одразу піде звідси. Навіщо ми йому здалися із своїми хабарниками, схемами та відкатами. Якщо інвестор в Україну прийде, то лише тоді, коли не буде таких законів і реформаторів, які їх пропонують.
