Про переваги й недоліки у роботі приватних і державних виконавців, а також особливості конкуренції між ними розповів приватний виконавець виконавчого округу Київської області Андрій Филипів

З початком реформування системи виконавчого провадження у 2016 році, в Україні почала діяти змішана модель організації примусового виконання рішень та було створено інститут приватних виконавців. Такі заходи мали посилити конкуренцію у сфері виконавчого провадження, підвищити якість послуг та збільшити відсоток виконання судових рішень.

Наскільки це вдалося і якою є зараз система виконавчого провадження після майже трьох років співіснування приватних та державних виконавців, підсумовував приватний виконавець виконавчого округу Київської області Андрій Филипів.

Приватний виконавець: ефективність перевірена часом

Не зважаючи на відносно молодий вік професії приватного виконавця, її представники стали рушійною силою в системі виконання рішень. Приватні виконавці, в середньому, стягують в 5 разів більше боргів, ніж державні, навіть, із урахуванням великої чисельної переваги останніх. Загальна кількість працівників органів ДВС перевищує кількість ПВ в десятки разів, але це ніяк не заважає окремим категоріям стягувачів, наприклад, банкам та фінустановам, одностайно приймати рішення на користь співпраці виключно з приватними виконавцями.

Популярні новини зараз

Внучка Софії Ротару насолоджується розкішним життям в Італії в обнімку з нареченим-мільйонером: "Слідуйте за мріями"

З'явилося відео з "п'яного" концерту Олега Кензова: "Багато хто змінить до нього ставлення"

Потужний вибух у шахті на Донбасі, вижили не всі: у ДСНС розкрили подробиці трагедії

Григорій Решетник розкрив, чому Мішина і Еллерт не змогли бути разом: "У них..."

48-річна Руслана на яхті заткнула за пояс Полякову і Гросу: "Сталевий прес тут тільки в однієї"

Показати ще

Здавалось би, працівники обох систем знаходяться в рівних умовах, тобто керуються однаковим процесуальним законодавством, мають однакову сферу відповідальності, приблизно ті ж самі права й обов’язки та дотримуються єдиної процедури стягнення. Але при цьому приватний виконавець має «вужчі» повноваження. Чому ж тоді саме він, а не державний виконавець, демонструє кращу результативність? Розберемо по пунктах.

Приватний vs. державний виконавець: маркери ефективності

1. Оперативність

На відміну від приватного виконавця, який «сам собі господар» і може вчиняти виконавчі дії на всій території України, державний виконавець обмежений у «свободі пересування», адже повинен узгоджувати всі свої дії з керівництвом та делегувати повноваження іншому виконавцю, наприклад, у разі необхідності перевірки майнового стану боржника. Така вертикаль залежності відчутно гальмує роботу ДВС. До того ж, держвиконавець часто поступається приватному у матеріально-технічному плані, бо не може самостійно вирішувати питання забезпечення себе такими речами як, наприклад, відеореєстратор, квадрокоптер, автомобіль, тощо. Це безумовно впливає на швидкість та якість його роботи.

Тож за оперативність державному виконавцю ставимо мінус!

2. Мотивація

Наступний важливий фактор – мотивація. Законодавець визначає виконавчий збір, як загальнообов'язковий платіж, а винагороду приватного виконавця - як економічну мету його діяльності. Тож приватний виконавець має фінансовий стимул - досягти позитивного результату, який є підставою для отримання винагороди. У ДВС ситуація складається з точністю до навпаки. Заробітна плата державного виконавця мізерна. А претендувати на винагороду він має виключно у разі чіткого дотримання критеріїв її отримання, встановлених Мін'юстом, та не більше ніж у розмірі 2% від суми стягнення. Але навіть ці 2% отримати не просто.

Спочатку виконавцю потрібно подати заяву на погодження своєму керівнику. Той, у разі схвалення, подає її на узгодження начальнику управління, а він — уповноваженому структурному підрозділу. І тільки вже на підставі такої заяви видається наказ про виплату винагороди. Тобто держвиконавцю доводиться практично відвойовувати свій заробіток. Додайте ще до цього постійну звітність, тиск з боку керівництва, що вимагає «високих показників», та купу іншої непотрібної роботи. Чи зможе/захоче виконавець працювати результативніше в таких умовах? Дуже сумнівно.

Таким чином, за мотивацію, яка, в свою чергу, впливає на ефективність, державний виконавець знов отримує мінус.

3. Відповідальність

Крім адміністративної та кримінальної відповідальності приватний виконавець несе ще й майнову. Тобто, за загальними нормами за можливі збитки через неправомірні дії він відповідає усім своїм майном. Звичайно, на початку діяльності приватний виконавець повинен застрахувати свою цивільно-правову відповідальність перед третіми особами. Але умови, які диктують страховики, настільки далекі від реальності, що майже вся діяльність виконавця підпадає під виключення зі страхових випадків (детальніше тут). Тож приватний виконавець десять раз все ретельно обміркує, перш ніж зробити, адже в його інтересах прийняти правильне, законне і обдумане рішення. На відміну від державного виконавця, збитки, від діяльності якого відшкодовуються за рахунок держави.

До того ж, приватний виконавець зазвичай виконує ще й функцію адвоката. Бо при оскарженні винесених ним постанов представляє власні інтереси і твердо відстоює законність своїх рішень, водночас захищаючи і права стягувача. Стимулює його до такої боротьби знов та ж сама персональна майнова відповідальність. Адже при повороті виконання рішення або скасуванні постанови приватний виконавець відшкодовує збитки зі свого гаманця. Державний виконавець не зацікавлений у судових баталіях, бо таких витрат не несе.

Окрему увагу слід звернути на стратегію реалізації майна боржника на аукціоні. Складається враження, що ДВС хоче «взяти» кількістю, а не якістю, дотримуючись принципу – «не важливо що і за скільки, тільки б виставити лот». Ось декілька «перлів» з сайту СЕТАМ:

Як бачимо, на реалізацію цих речей державних коштів витрачено більше, ніж могло бути виручено. Приватний виконавець не займається такими спекуляціями. Бо ставить за мету виконання рішення належним чином, повно та якісно, а не заради показників.

Тобто маємо ще один жирний мінус в скарбничку державного виконавця. Але, на жаль, не останній.

4. Навантаження на Держбюджет

На відміну від органів ДВС, які утримуються за рахунок держбюджету, приватні виконавці, як самозайняті особи, сплачують податки в казну. І тут цифри говорять самі за себе. Якщо у минулому році від діяльності приватних виконавців держава отримала прибуток 471,1 млн. грн., утримання органів ДВС коштувало їй 1.3 млрд. грн, а збитки від діяльності держвиконавців склали більше 200 млн. Коментарі, як то кажуть, зайві.

5. Доступність для громадян

І, нарешті, останній “цвях”. Для стягувача приватний виконавець не є уособленням чогось незрозумілого та невідомого. З ним легко вийти на зв’язок, отримати необхідну інформацію, відслідковувати процес виконання рішення, бути в курсі подій. У випадку з державним виконавцем, багато з зазначеного дуже ускладнено або взагалі неможливо. Часто через свою завантаженість державний виконавець просто невзмозі приділяти стягувачу достатню увагу: своєчасно відповідати на дзвінки, інформувати про перебіг процесу. Він взагалі може піти у відпустку, перейти в інший відділ чи звільнитися. У такому разі стягувачеві фактично не залишається нічого іншого, як у прямому сенсі штурмувати ДВС, щоб отримати хоч якісь відомості стосовно свого провадження.

Що у підсумку?

Враховуючи все вищезазначене, найкращий розвиток подій для державних виконавців, на думку багатьох фахівців, полягає в наступному: взяти за взірець систему українського нотаріату. Більшість державних виконавців із задоволенням перейде в приватний сектор, якщо влада дасть на це «зелене світло» і сприятиме розвитку інституту приватного виконання, впевнений Андрій Филипів.

Цю ж тезу підтверджує фраза, яка нещодавно була почута від одного держвиконавця: «Важко жити без надії на краще. Особливо, в ДВС».

Ефективне і оперативне виконання рішень, відсутність зволікань з вчиненням виконавчих дій, доступна та якісна комунікація, фінансова мотивація – це далеко не весь перелік переваг приватного виконавця, - підкреслює Филипів.

Зараз Мін'юст надмірно стурбований можливою корупцією в рядах приватних виконавців. Але давайте спитаємо, чи готовий приватний виконавець ризикувати репутацією, повагою і дискредитувати свою діяльність задля «підігравання» боржнику? Однозначно, ні. Адже у будь-який час стягувач може забрати виконавчий документ і звернутись до іншого виконавця. Нещодавно Міністр юстиції заявив, що «приватні виконавці добре себе зарекомендували, але вони схематозники й рейдери». При всій повазі, ми не змогли відшукати логіку в цих словах.

На жаль, за сучасних умов ДВС не має достатньо дієвих механізмів для стимулювання працівників, не отримує належної підтримки від держави, відповідно, не здатна скласти гідну конкуренцію приватним виконавцям.

З одного боку Мін'юст намагається реанімувати державну систему виконання рішень, з іншого, чомусь розробляє для цього абсурдні законопроекти, які замість того, щоб допомагати, лише методично знищують інститут приватних виконавців. Це, як ламати «Tesla», щоб створити «Запорожець». Але навіщо і яка з того користь? Питання залишається відкритим.