Багатомільйонне свавілля команди Кличка: розкрито махінації з будівництвом Шулявської розв’язки

У скандальному проекті будівництва Шулявської розв’язки виявлено більше проблем, ніж зазначалося раніше. Однак, будівництво може бути зупинено, якщо суд прийме відповідне рішення

Махінації із тендерами та тандем мера Києва Віталія Кличка із народним депутатом Максимом Микитасем – як виявилося, лише частина “айсбергу” будівництва незаконно обраного проекту Шулявської розв’язки. Знай.ua вдалося дізнатися про ще один прихований бік цієї скандальної теми. Про що саме йде мова, розповів транспортний інженер Віктор Петрук.

11 з 14 проектів не потребували знесення цеху: “протягували” для подальшої забудови

Паніка столичної влади та штучне дивування з приводу проблем зі знесенням цеху заводу “Більшовик”, що стає на заваді подальшому будівництву транспортної розв’язки та підвищує вартість робіт до космічних сум, – лише акторська гра. Про неминучість виникнення цього питання було відомо ще на початку робіт.

Можливість знесення цеху виключалася одразу, оскільки завод входить до переліку об’єктів державної власності, що не підлягають приватизації. А знести будівлю можна лише вивівши її у комунальну власність.

“Вперше з цією проблемою я зіткнувся, коли ще працював у Главархітектурі і мені доручили з’ясувати питання відчуження знесення цеху – я розібрався в ньому і зрозумів, що юридичних механізмів немає. Єдина можливість, яка обговорювалася в 2015 році, це частковий демонтаж, виконаний в ході реконструкції цеху. Та адміністрація продовжувала і продовжує упиратися, стверджуючи, що цех має бути знесений, а попередньо відчужений із державної власності в комунальну. Але Закон прямо забороняє це і всі про це знали”, – зазначає транспортний інженер, автор альтернативного проекту трирівневої розв’язки з реверсним розподільчим кільцем Віктор Петрук.

При цьому, за словами транспортного інженера, адміністрація неодноразово отримувала з Фонду держмайна відповідні листи з аргументацією.

“У нас було 14 проектів Шулявської розв’язки, з яких 11 не потребували знесення цеху і повністю поміщалися в існуюче землевідведення. З цих 11 варіантів 8 мали кращі техніко-експлуатаційні показники, ніж та розв’язка, яка зараз будується. Тож, якщо прослідкувати ланцюг подій, то стає зрозуміло, що все було навмисно підведено до того, щоб проштовхнути саме цей варіант, який потребує знесення цеху. Команда Кличка сподівається, що долучиться Кабмін і проголосує за виключення цього заводу з “забороненого” переліку. І на це вони розраховували із самого початку”, – пояснює Віктор Петрук.

Шантаж та тиск – обрані методи міської влади

Як виявляється, в документації існує “прихований пункт”, про який чомусь діюча столична влада не обмовилася ані словом.

“Є розроблений детальний план території, до якої входить “Більшовик”, і, згідно цьому ДПТ, завод має бути ліквідований, а на його місці побудоване житло. Для будівництва висоток має піти близько 30 гектарів. Тож хто і на підставі чого його розробив? І як так вийшло, що на території державного підприємства намалювали житло?! Хто виступає у ролі замовника та планує зводити там новобудови? Насправді ж, певна група людей в міській адміністрації використовує даний недолугий проект розв’язки виключно як інструмент шантажу і тиску на Фонд держмайна”, – відзначає транспортний інженер Віктор Петрук.

А тиск полягатиме у пред’явленій аргументації Фонду: ніби їм потрібно будувати об’єкт, на який вже витрачено чимало коштів, а цех не виведений в комунальну власність і це блокує подальший хід робіт.

Варто зазначити, що з 2015 року почалося активне проштовхування застарілого проекту та розмови про невідкладний початок будівництва, незважаючи на відсутність проведення належного конкурсу та існування дешевших та оптимальніших варіантів.

“Даний проект виносився на обговорення в міськраду ще у 2008 році. Але є відповідний протокол, що підтверджує інший порядок дій: потрібно було розділити його на 2 черги – почати проектувати лише естакаду, а з з’їзд на територію “Більшовика” починати проектувати виключно тоді, коли буду вирішені майнові питання з заводом. Та по сьогодні ці питання ніхто не вирішував, але розв’язка вже почала будуватися”, – підкреслює автор альтернативного проекту трирівневої розв’язки з реверсним розподільчим кільцем.

Дешевше розібрати, ніж переплачувати ще понад 500 млн: “Цинічна брехня!”

Неминучим наслідком продовження розвитку подій за планом, обраним столичною адміністрацією, стане і шалене зростання вартості робіт. За знесення цеху доведеться заплатити ще щонайменше 460 млн грн. Таким чином, сума становитиме мінімум 1, 3 млрд грн. І це – лише мінімальні припущення.

“Сьогодні на зроблені роботи було витрачено 300 млн грн. Втім, зараз нам ще дешевше розібрати те, що вже було зроблено і побудувати нормальну розв’язку, ніж продовжувати в цьому руслі. За приблизною експертною оцінкою, знесення цеху коштуватиме ще від 460 до 550 млн грн. Ці кошти додадуться до вже затверджених 830 млн. І це ще не остаточна сума”, – каже транспортний інженер Віктор Петрук.

У такий спосіб вдалося б зекономити щонайменше 200 млн грн.

Немає меж і обуренню киян з цього приводу – дана тема викликає чимало негативних коментарів на адресу діючої міської влади.

“Скоро не буде ні моста, ні грошей на міст, потім буде кримінальна справа про розкрадання коштів, але винних так і не знайдуть…”, – пише один з  користувачів Фейсбуку Сергій Данилейко.

Люди відверто пишуть про “цинічну брехню” з боку діючої міської влади.

Також кияни ледь стримують емоції, перераховуючи кричущі проблеми в місті, на які варто було б витратити сотні мільйонів гривень з міського бюджету.

Вирішальне слово – за суддею

Систематичні засідання, що розпочалися із поданням позову активістами ще в минулому році, поки не призвели до бажаних результатів.

“Судовий розгляд значно затягується – зараз ми перейшли до письмового провадження, аби прискорити розгляд. Тепер суддя прийматиме рішення на підставі письмових заяв сторін без їхньої участі, тому що в усних дебатах ми не можемо досягнути конструктиву: виходить, що “Ти йому про Фому, а він тобі – про Єрьому””,  – відзначає транспортний інженер, автор альтернативного проекту трирівневої розв’язки з реверсним розподільчим кільцем Віктор Петрук.

Саме проведення конкурсу і стало головною вимогою у судовому позові ініціативної групи.

“Найважливішими критеріями мають бути питання вартості об’єкту і забезпечення для мешканців столиці якомога зручнішого та оптимальнішого рух транспорту. А для цього обов’язково потрібно ретельно розглянути усі запропоновані варіанти і обрати той, що дійсно відповідатиме цим умовам”, – говорить Олександр Федоренко, голова київського осередку політичної партії Миколи Томенка “Рідна країна”.

Та от тільки справа в тому, що часових обмежень тривалості розгляду за цією процедурою немає.

“Фактично розглянути позов з усіма пояснювальними моментами та винести рішення можна було б за 20 хвилин, оскільки був порушений Закон. Однак, це – українська судова система…тож у судді можуть з’являтися більш важливі справи. Тому залишається сподіватися лише на совість судді”, – наголошує Віктор Петрук.

Ще одним шансом зупинити це “багатомільйонне свавілля” можуть стати дострокові перевибори, про які у травні обмовився мер Києва Віталій Кличко.