Події цього «Телетайпу» дивним чином пов’язані з переміщеннями: в просторі і часі, в суспільній свідомості.
Верховний Головнокомандувач Володимир Зеленський з’їздив на фронт.
Рядова подія для воюючої країни? Он, Петро Порошенко, той в останні місяці особисто зібрану бойову техніку регулярно бійцям доставляв. Як неяк, Петро Олексійович був родоначальником волонтерського руху в Україні.
Чого посміхаєтеся-то? ПОП почав з волонтерського оснащення ситуаційної кімнати в АП. Потім по-волонтерськи, за свій рахунок, вибудував ППО в Київській області, який завдяки щасливому випадку закриває якраз зону, де розташовано маєток Петра Олексійовича. Виселите Порошенка звідти, він і ППО з собою забере…
Хоча, я відволікся. Так ось, поїздка Президента Зеленського була саме робочою, без свити супроводжуючих і пулу преси. Людина захотіла на власні очі побачити, як існують українці на передовій. Побачив і, сподіваюся, зробив висновки, а не тільки вимовив вигуки.
Сорочка, говорите, не по формі? Якраз навпаки: по міжнародним конвенціям цивільні в зоні бойових дій повинні бути одягнені саме як цивільні – щоб уникнути зайвих жертв. Інша справа, що російсько-терористичні війська плювати хотіли на всі конвенції. Але поки з Кремля команд не надходило, на першу особу не замахуються.
Гаразд. Обійшлося і слава Богу. Як на мене, то все ж краще ось так, без понтів, ніж втискувати свої неосяжні тілеса в індпошивний камуфляж, обважувати зброєю, як ялинка іграшками, і після склянки зображати Наполеона, переставляючи на карті прапорці, що позначають батальйони. Адже ми пам’ятаємо, що ці дилетантські гри в полководця закінчилися Зеленопіллям, Іловайськом, Дебальцевим і «мінськом». Так вже краще не лізти туди, де не розбираєшся.
Мене підкуповує у Володимирі Зеленському прагнення бути, а не здаватися. Особливо, на контрасті з його попередником. Так, він недосвідчений і поривчастий, як у випадку з сім’ями загиблих шахтарів, часто-густо діє як поганий тактик (ситуація з Кабміном!), але ніяк не стратег. Але він – справжній, а не лицемірна ікона самого себе, коханого.
Хотілося б, щоб очікуваний натиск досвіду і політичної ваги не перетворював Президента в монумент.
Тим часом в Україні стало на одного великого артиста більше – повернувся Міхеїл Саакашвілі. І, по моїй інфі, у Зеленського не було з ним попередніх домовленостей щодо спільних дій проти спільних ворогів. Просто відновив явно потоптану справедливість, а далі – імпровізуємо по ситуації. Це, до речі, стихія Володимира.
Міхеїла Ніколозовича зустрічали як «Бітлз», тільки душевніше. І він з порога заявив, що всіх пробачив, помста – це доля убогих слабаків, і взагалі, від політики його нудить, як при хитавиці.
Я тому Саакашвілі і назвав артистом, що він щиро вірить в те, що в даний момент вимовляє.
Переслідувати Порошенко він дійсно не буде – для цього є спеціально навчені люди, слідчі і прокурори називаються. Але ось барвисто живописати те, що на ПОПа накопали ці самі спеціальні люди, Міхеїл Ніколозович, звичайно може. Внесе, так би мовити, креативну струмінь в казенну кампанію «Європейської солідарності» з очолившим її список колишнім Президентом.
Не здивуюся, якщо виконувати цей політичний вирок Саакашвілі буде на каналі «1+1».
Пропоную робити ставки, скільки ще помітних людей (читай – спонсорів) спішно покинуть «Європейську солідарність» після першого ж бенефісу Саакашвілі на каналі Ігоря Коломойського.
А паралельно МНС цілком міг стати чудовим промоутером теми цифрової демократії і держави в смартфоні, благо його позиція в цьому питанні збігається з позицією Зеленського.
І про ще одне вже згадане переміщення, але більш докладно.
Для мене очевидно, що з АП не вивозили юзану комп’ютерну техніку, яка цінності не представляє, а знищували компрометуючу інформацію. Монітори, крісла та інше – прикриття. Так само як і міркування про оренду, договору про яку ніхто не бачив і навряд чи побачить.
На серверах зберігалися записи нарад, що проходили в ситуаційній кімнаті. А там, нагадаю, регулярно збиралася так звана «стратегічна вісімка». І йшлося і про бізнес з недоімперією, і про розподіл фінансових потоків всередині України, і про боротьбу з політичними противниками.
Це було б сильніше «плівок Мельниченка», якби потрапили сервера в руки Зе-команди. Чого допустити Порошенко ніяк не міг. І зараз він веселиться, слухаючи, як громадськість таврує його за дрібне жлобство, за яким стоїть фактичне знищення доказів.
Зникнення обладнання з ситуаційної кімнати – це елементарна фактова справа. Районний дільничний розслідував би її за тиждень, причому, дні три йому довелося б оформляти всякі папери. Сервера – не флешка, в кишені не винесеш. Навіть якщо виносили і вантажили в транспорт вночі, хтось повинен був щось бачити і чути.
Необхідно опитати свідків, встановити час вивезення техніки, далі по журналам чергувань встановити, хто з працівників Держохорони, СБУ, Спецзв’язку та інших знаходилися в цей час в АП. А далі – допити фігурантів з тлумаченням їм, що, прикриваючи начальство, брати на себе доведеться не вивіз канцелярської дріб’язку, а державну зраду. Ну, або щиросердно розповідати, хто і які накази віддавав.
Ось і побачимо, чи здатний в.о. глави СБУ Іван Баканов організувати подібне нехитре розслідування.
Але мене, моральні співгромадяни і безпринципні співвітчизники, найбільше вражає реакція на орендний скандал прихильників колишнього Президента. Вони не бачать в цьому нічого поганого: «людина в своєму праві – для себе привіз, з собою і забрав, при чому тут колгоспне жлобство?»
І ось тут у нас в країні пролягає етичний і тому нездоланний вододіл.
Тому що чверть виборців країни, як і їх кумир, вважають владу засобом для збагачення. Вони переконані, що належить всіляко підкреслювати свою значимість і начальницькість, а не вести себе просто і стримано. Ці люди вдавляться за свою власність і заради копійчаної вигоди підуть на колосальні іміджеві втрати для країни. Вони лукаві і живуть за подвійними стандартами: їм можна все, а то Путін нападе, а нова влада не має права на щонайменшу помилку.
Не хотілося б лякати, але логіка того шляху, який обрала клака порохолюбів, веде не до політичного реваншу. Вона веде до насильства аж до політичних вбивств.
Тому пам’ятаймо: головне з того, що відбувається – не тільки всередині країни, а всередині нас, в наших мізках і тому органі, де поміщається горезвісний кантовский моральний закон. Ну, в кого він є, зрозуміло.
Олександр Кочетков, аналітик і політтехнолог, спеціально для «Політеки»
Нагадаємо, Зеленський ошелешив заявою про другу війну України: розкрита головна загроза всередині країни.
Як повідомляла Politeka, у Зеленського готуються до доленосної розмови з Путіним: в АП зробили несподівану заяву.
Також Politeka писала, що Зеленський поставив Раді жорсткий ультиматум, озвучені вимоги: «Ми обіцяли».
