«Захід-2017»: гра м’язами чи підготовка до великої війни?

Захід прокинувся

Грандіозні маневри російської армії, що проходять на території формально незалежної Білорусі, стали основним фактором занепокоєння для всього світового співтовариства. Ніколи з часів розпаду Радянського Союзу увага цивілізованих країн до російських військових навчань не була настільки пильною, побоювання – настільки чітко артикульованими, а підготовка до можливих провокацій – настільки скрупульозною.

Та й самі навчання не мають аналогів у новітній історії російської армії за масштабом поставлених завдань, охопленням території, кількістю задіяної живої сили та бойової техніки. Концентрація таких сил поблизу Західної Білорусі, звідки відкривається прямий вихід на найбільш немилі Москві держави: Литву, Латвію, Естонію, Польщу, Україну, – на тлі безперервної агресії проти нашої країни і пропагандистських кампаній проти країн Балтії, просто не могла не викликати побоювань не лише у Києва, Вільнюса або Варшави, а й Вашингтона з Брюсселем. І навіть у Берліна, що звик упритул не помічати потенційної російської загрози.

Офіційно заявлена кількість солдатів (12 700), задіяних у заходах, має небагато спільного з дійсністю. За словами міністра закордонних справ Литви Лінаса Лінкявічюса, Росія ще до старту навчань перекинула в райони їхнього проведення не менше  ніж 30 000 військовослужбовців і до 4 тисяч систем, здатних нести ядерну зброю. А голова оборонного відомства Німеччини Урсула фон дер Ляєн упевнена, що кількість російських солдатів і офіцерів, які беруть участь у маневрах, перевищує 100 тисяч осіб. Утім, багато військових експертів вважають навіть ці цифри заниженими; принаймні, 4162 залізничних вагонів, лише офіційно зафрахтованих Міноборони РФ для перевезення особового складу і бойової техніки, наштовхують на певні думки (адже потрібно враховувати, що певна кількість одиниць техніки прибуде власним ходом).

Західні політики, найчастіше в непритаманній їм прямій манері, не соромилися висловлювати побоювання як через сам факт проведення навчань на східному фланзі Північноатлантичного альянсу та їхню очевидну наступальну спрямованість, так і через цілковиту непрозорість. Формально представників країн-членів НАТО запросили як спостерігачів. Реально ж вони бачать лише те, що їм дозволено бачити, оскільки їхня свобода пересування та можливості моніторингу дуже обмежені. А низка країн, зокрема Литва, взагалі закликали Кремль скасувати провокаційні та несвоєчасні маневри.

Секретар Ради національної безпеки та оборони України Олександр Турчинов, міністр національної оборони Польщі Антоні Мацеревич і міністр національної оборони Литви Раймундас Каробліс акцентували увагу на небезпеці завдавання  концентрованого удару з Білорусі та Калінінградської області по Сувалковському коридору – вузькому перешийку, близько 60-ти кілометрів завширшки, що з’єднує Польщу і Литву. У разі перерізання цієї «дороги життя» країни Балтії опиняться повністю відрізаними від своїх союзників по НАТО.

Окрім дипломатичних нот, західні країни нарешті належно підготувалися до зустрічі можливого агресора в матеріально-технічному аспекті. Країни Балтії провели цілу серію навчань, заходів із підвищення боєздатності та зміцнення кордону.

Наприкінці травня до Литви прибули 60 бойових машин піхоти і близько 200 солдатів із Норвегії для дислокованого в цій країні міжнародного батальйону НАТО. На початку серпня – додаткових 450 німецьких військовослужбовців, а також 120 одиниць техніки, зокрема танки Leopard 2A6 і бойові машини піхоти Marder, бронетранспортери Boxer. Незадовго до цього, у липні, США дислокували на території цієї країни зенітно-ракетні комплекси Partiot великої дальності. А буквально кілька тижнів тому на авіабазу військово-повітряних сил Литви в Шяуляй здійснили посадку сім американських винищувачів F-15C Eagle.

«Литва готова до військових навчань РФ і Білорусі «Захід-2017» так добре, як ніколи раніше», – зазначила з цього приводу президент країни Даля Ґрибаускайте.

У червні в Латвію в Латвію прибули понад 300 іспанських військовослужбовців, а також танки Leopard, бойові машини піхоти Pizarro, транспорт технічної підтримки та логістики.

На початку серпня в Естонії з’явилися десять американських штурмовиків A-10, а також вертольоти UH-60 Black Hawk і CH-47 Chinook та 270 військових фахівців.

Зрештою, буквально за день до початку «Заходу-2017» у польський Гданськ прибуло понад 1000 одиниць американського озброєння, включно з танками Abrams, бойовими машинами піхоти Bradley і самохідними гаубицями.

Практично синхронно з російськими маневрами власні вчення почала  Швеція. Причому розмах маневрів «Аврора» не має аналогів у історії цієї скандинавської країни – в них задіяно близько 19 тисяч військовослужбовців, авіація і військово-морські сили.

Перші нестиковки і втрати

Після офіційного старту навчань трапився цікавий факт. 14 вересня стало відомо, що одну з бригад 1-ої танкової армії РФ, дислокованої в Підмосков’ї, підняли за тривогою і перекидають у район навчань.

Міноборони Білорусі цю інформацію відразу ж спростувало – мовляв, усі частини і з’єднання, задіяні у навчаннях, уже перебувають на своїх місцях, нічого більше не очікується. А вже 15-го стало відомо, що танкові частини цієї бригади, здійснивши марш-кидок, матеріалізувалися на території формально суверенної Білорусі. Ця історія ілюструє реальне ставлення Москви до Мінська або ж просто є спектаклем із метою налякати Захід спроможністю російських танкових частин непомітно проходити крізь кордони – сказати складно.

Окрім того, під час навчань росіяни встигли втратити вже 2 військових літака: 14 вересня в Калузькій області РФ розбився надзвуковий бомбардувальник-ракетоносець Ту-22М3, а через два дні така сама доля спіткала навчально-бойову машину Як-130. Утім, на навчаннях такого розмаху це нормальна статистика.

А буквально сьогодні стало відомо про ракетний обстріл ударним гелікоптером Ка-52 глядачів, що знаходилися поруч з полігоном. Мінімум 2 людини отримали серйозні травми, згоріло кілька автівок.

«Абараніць Вайшнорію пара!»

Протягом усієї своєї історії Кремль виправдовував свої агресивні дії тим, що на Росію, мовляв, усі норовлять напасти. Ба більше – протягом останніх десятиліть Москва воює переважно з уявним супротивником.

У 2008 році 58-ма армія РФ рятувала осетин і абхазів від грузинських «фашистів». Із 2014 року Путін і Ко рятують російськомовне населення Криму і Донбасу від «фашистів» українських. А у вересні 2017-го року в уяві кремлівських стратегів на так звану союзну державу Росії та Білорусі напали аж 3 страшних і, як завжди, віртуальних вороги – Лубенія, територія якої збігається з північно-західною частиною Польщі та південно-західною частиною Литви; Весбарія, що розташувалася на землях Латвії та Литви; і Вейшнорія, розташована російським Генштабом на північному заході самої Білорусі – на території Гродненської, Вітебської та частини Мінської областей. Окрім усього іншого, цей регіон у 1990-х роках був налаштований вельми скептично до нинішнього глави Білорусі: на президентських виборах 1994 року тут переміг Зенон Позняк – видатний націонал-демократ, засновник і лідер Білоруського народного фронту.

До речі, назву віртуальної країни російські військові запозичили з литовської мови: «Вайшноріс» означає «гостинний».

У білоруському сегменті інтернету Вейшнорія одразу ж стала головним інтернет-мемом. Ба більше – націоналістично налаштовані білоруси почали цілком реальну кампанію з відділення Вейшнорії від проросійського офіційного Мінська.

У Твіттері з’явився псевоакаунт Міністерства закордонних справ Вейшнорії. Там гордо повідомляли, що столиця країни в Гродно, а парламент засідає в місті Ліді.

На появу держави оперативно відреагувало російське МЗС – теж фейкове. Популярний акаунт «МЗС Роїссі», що висміює зовнішню політику Кремля, запропонував Вейшнорії якомога швидше укласти дипломатичні відносини.

Далі – більше: в інтернеті з’явився «офіційний сайт» нової «країни», що містить базову інформацію про державу, та її електронне консульство. Там само було розміщено спеціальну форму, де можна залишити заявку на «паспорт» республіки. Охочих знайшлося доволі багато — вже близько восьми тисяч осіб. Ну, а поки шукачі «громадянства» стоять у черзі, можна зробити «тимчасову картку вейшнорця». Як у будь-якої держави, що себе поважає, у Вейшнорії з’явилися свої почесні громадяни: наприклад, покійний президент Ізраїлю Шимон Перес, який там народився, і зять нинішнього глави Білого дому Джаред Кушнер, чий дід був «вейшнорцем».

Доволі скоро у Вейшнорії з’явилися й інші атрибути держави – герб, прапор і національна валюта.

Іще через кілька днів з’явився гімн країни.

Ось так кремлівські стратеги на рівному місці створили черговий осередок потенційного сепаратизму в начебто повністю проросійській Білорусі.

Увага, прикута міжнародним співтовариством до навчань «Захід-2017», не в останню чергу пояснюється тим, що в кремлівській практиці військові маневри часто передують агресії. Масштабні навчання «Кавказ-2008» виявилися прологом до вторгнення в Грузію; у більш ранній історії найбільші маневри Радянського Союзу «Дніпро-67» передували інтервенції в Чехословаччину з метою повалення не надто лояльного, на погляд Москви, уряду. Але треба розуміти, що російське керівництво любить діяти в тіні. Тож заходи, вжиті Заходом на кордонах із районом навчань, повинні запобігти кремлівським провокаціям. Тим паче – прямій агресії.

Але значно більшою проблемою може стати те, що тисячі одиниць військової техніки, яка опинилася на навчаннях, просто не покинуть територію Білорусі, залишаючись джерелом постійної загрози для України, Польщі та країн Балтії. А також нагадуючи офіційному Мінську, хто в Союзній державі господар.

Максим Вікулов