Шеф-редактор аналітичного видання "Хвиля" Юрій Романенко у проєкті Руслана Бізяєва "Культ особистості" розповів про умови, в яких відбувалося формування другої української республіки після розпаду СРСР.
Він зазначає: «Червоні директори», які управляли заводами, де-факто будучи розпорядниками цих величезних матеріальних і фінансових потоків, хотіли розпоряджатися ними де-юре. З крахом Радянського Союзу такі можливості були реалізовані. Ця характеристика еліт, які були драйверами процесу отримання Україною незалежності, визначала її перші кроки».
У той же час в сусідній Польщі еліта мріяла про повернення втраченої державності.
«Між суспільством і елітою не було розбіжностей з приводу того, куди повинна була йти Польща: в Європу, в західну культуру, в НАТО. І для цих культур було зрозуміло, чому Польща може туди йти, чому вона може бути частиною Заходу. Їй можна було скостити половину боргів, що і сталося», - зазначає Романенко.
В Україні такого не було.
«Ні населення, ні еліта чітко не розуміли, що відбувається, як влаштований світ, які правила працюють, що таке капіталістичні відносини. Тому ми бачили ці метання, які фіксувалися двома референдумами: в березні 1991 року і грудні 1992 року. У першому випадку населення підтримало збереження Радянського Союзу, в другому дружно проголосувало за незалежність України. Криза Радянського Союзу вже досягла тієї глибини, коли всі хотіли хоч якогось рятівника, який приведе в якесь райське капіталістичне майбутнє», - робить висновок Романенко.
Нагадаємо, Капіталізму вже триста років, і всі можливі моделі вже готові, і зрозуміло, як вони працюють, - Загородній.
Раніше політолог розповів для Politeka, чи розвиває українська влада державу.
