Арсен Аваков точно не перший і точно не останній серед наших топів, хто в розпал затяжного суспільної кризи демонструє надзвичайну особисту успішність. І треба сказати, що ключове питання – «чому при різкому падінні рівня життя у переважної більшості громадян, мізерна кількість чиновників, які відповідають саме за цей рівень, різко фінансово розжиріла?» – має не лівацьке, але морально-етичне забарвлення. Скромна вілла в муніципалітеті Сан Феліче Чирчео, що складається всього з 26 кімнат площею 566 метрів, обійшлася покупцеві в нікчемні 774 тис. євро. Купівля пряма, точно вказує, що за номінальним власником «Ferdico S.R.L» стоїть сам міністр. Проте, Арсен Аваков вміє тримати удар. І вельми іронічно розклав все по поличках. Бізнес туристичний. Бізнес дружини. Бізнес затіяний за кредитний ресурс. «Приміщення під міні-готель».
Але проблема зовсім не в самій віллі, а в її доречності тут і зараз. З одного боку, безсумнівний класичний «конфлікт інтересів». Міністр високого рангу і швидко зростаючі бізнеси його найближчих родичів. Само по собі це нерозумно. Прийнято, що дружини, діти великих віпів повинні займатися гуманітарними проектами і тимчасово відійти від великих бізнесів. Або продовжувати працювати в якихось старих виробничих бізнесах. Але точно не різко надуватися за рахунок скупки нерухомості в інших країнах, поки людина міністерствує.
Дострокові вибори як неминучістьНе менш болісно звучить ще одне питання. А чому міністр не інвестує у власну країну, в її туристичний сегмент? Не вірить в ефективність таких інвестицій? Чи не це є фундаментальним доказом нашої уявної інвестиційної привабливості? Чому сюди повинні йти і ризикувати іноземці, якщо наші хочуть інвестувати тільки в Сан Феліче? Вископостовленний урядовець, вважаючи за краще розвивати бізнеси на чужій території, побічно визнає безглуздість і безперспективність національного ринку. Хіба це не найсильніший репутаційний удар по країні?
Втім, найважливіше, це професійна ефективність. Залишу за дужками «економіку». Все-таки силовий міністр не має прямого відношення до падіння внутрішнього споживання і масового відтоку робочої сили в країни-сусіди. Але міністр має безпосереднє відношення до рівня безпеки. І якби міністр був ефективний, то суспільство поблажливо поставилося б навіть до його зухвалого бізнес-стилю. Проте, статистика показує суттєве падіння довіри до Нацполіції – зовсім не довіряє 32%, частково – ще 37%. Падіння довіри до патрульної поліції за рік склало 24%. Додає мороку в це те, що кількість постраждалих від насильства в поліції зросла з 409 тис. в 2015 році до 641 тис. в 2017-му. Розхвалене ж зростання розкриття досягнуто за рахунок примітивної «нереєстрації всіх злочинів». На цьому тлі покупка вілли під турбізнес міністра дуже вражаюче виглядає.
Михайло Подоляк, блогер
