Про медреформу
Те, що відбувається у міністерстві зараз, я навіть словом «реформа» не можу назвати. Скорочують лікарів, вони масово виїжджають за кордон, скорочують кількість закладів охорони здоров’я – це все не сприяє тому, щоб люди жили довше, щоб медична допомога стала доступною. Кількість звернень, яку ми щорічно в комітеті отримуємо, стала втричі більшою, ніж за попередні роки. Люди скаржаться, що медична допомога стала недоступною.
Україна ввійшла в новий рік з епідемією кору. Це абсолютно системне явище, яке є наслідком того, що в нас діти невакциновані. У держави є кошти на вакцинацію, а вакцин немає. За минулий рік парламент виділив 6 млрд грн. на закупівлю життєво важливих медикаментів: і для лікування онкології, і для вакцин. Але в Україну нічого не постачали. Люди заплатили власні кошти за це, адже вони не можуть чекати. У 2016 році було виділено 4 млрд грн., але за два роки закупили ледве 50% запланованого. Де гроші? На депозитних рахунках за кордоном. Про це не знають наші правоохоронні органи, Служба безпеки, Генеральна прокуратура та інші? Всі знають, але всі мовчать. Кому це вигідно? Відповідати за це має перша особа, яка очолює міністерство. Але вже півтора року першої особи у нас немає. Це означає, що персонально відповідальний прем’єр-міністр.
У нас немає сироваток проти дифтерії, для лікування ботулізму. Крім кору нас очікують різні неприємні новини. Якщо буде спалах захворюваності на дифтерію, нам немає чим рятувати людей. Смертність від ботулізму за минулий рік виросла втричі. За це відповідальний уряд, який не призначає міністра охорони здоров’я. Відповідно, немає кого притягти до кримінальної відповідальності за те, що потрібні ліки не закупили на гроші, які лежать зараз на депозитах.
Комітет охорони здоров’я вже двічі висловлював недовіру до роботи профільного міністерства. Це чудово, що гроші йдуть за пацієнтами, я цілком підтримую цей постулат. На цей рік у нас буде 80-100 тис. хворих на онкологію, а в бюджеті грошей закладено на лікування лише 20%. Як нова національна агенція, яка акумулює гроші, вирішуватиме, за ким підуть гроші, а за ким не підуть? За 20% гроші підуть, а 80% залишаться помирати вдома. Те саме з серцево-судинними хворобами. Закладених у бюджеті коштів на лікування інфарктів та інсультів вистачить для 30% хворих. На підставі яких аргументів вирішуватимуть, за ким гроші підуть, а за ким ні? Для чого створювати додаткову площину для корупції?
До мене на прийом приходять люди, в яких діти хворі на рак, кажуть: «Ми продали все, навіть квартиру, але не маємо змоги врятувати дитину». Тоді як держава має кошти на закупівлю медикаментів, адже операція не є настільки дорогою, найдорожчим є подальше лікування. А на це держава не виділяє кошти або виділяє, але вони на депозитах за кордоном. Зараз ситуація погіршиться в зв’язку з тим, що заклади охорони здоров’я не отримуватимуть бюджетне фінансування. Це означає, що ті заклади, куди люди не прийдуть, закриються. Бо вони не матимуть змоги платити лікарям зарплатню. А прийдуть лише 20%. Це означає, що потрібні заклади закриються не тому, що немає пацієнтів, а тому, що люди не звертатимуться до закладів, бо держава не виділила фінансування.
Про медичне страхування
Проблему вирішує обов’язкове медичне страхування, коли роботодавець буде нести відповідальність за тих людей, які працюють, коли держава буде нести відповідальність за соціально незахищених людей і сплачувати цей внесок. Має бути створено окремий державний фонд, який опікуватиметься винятково здоров’ям. Я вимагала, щоб у законі було закладено не менше 5% коштів від ВВП. В ухваленому законі на наступний рік цього немає. Навіть 5% – дуже мало, це не вирішує проблему. Професійна допомога ставатиме дедалі менш доступною. За останні два роки понад 66 тис. медиків виїхали з країни. Їх беруть на роботу не лише Литва, Польща, а вже й Німеччина. Ми допомогли вирішити Східній і Центральній Європі їхні кадрові проблеми. Нас очікуватиме найближчим часом кадровий провал, бо пенсіонери вийдуть на пенсію, а щоб людина стала лікарем, освіти замало, після інституту вона не є професіоналом. Потрібно ще 10 років роботи, навчання після закінчення університету.
Віталій Скоцик про руйнівну економіку та бізнес-план для УкраїниЗа абсолютно антинародною політикою, яку веде Кабмін, після підняття мінімальної зарплати до 3200 грн лікар, медсестра та санітарка стали отримувати однакові суми. Про яку гідність, моральність, боротьбу з корупцією може йтися? Держава створює підстави для додаткової корупції, бо вижити на такі гроші, працювати, навчатися, рятувати людей неможливо.
Є дві форми медичного страхування: добровільне (те, що відбувається зараз) та обов’язкове. Добровільне страхування – бізнес-процес. Людина, яка хоче купити страховку, йде та купує її. На цьому заробили гроші приватні страхові компанії. Це не вирішує проблеми людей, у яких немає грошей. Запропонована зараз реформа дуже вигідно співпрацює з добровільним страхуванням. Зараз держава дає мінімум, а люди, які мають кошти, можуть застрахуватися. Як виживати іншим людям? Обов’язкове страхування відрізняється від добровільного тим, що кожна людина в державі має бути застрахована. Ті роботодавці, які хочуть зберігати свій найцінніший трудовий потенціал, мають це оплатити. Якщо немає в державі людей, які можуть працювати, немає кому захищати країну, у країни немає майбутнього. Невідповідальні роботодавці не дбають про здоров’я своїх робітників. Потрібно виховувати культуру дбання, соціальної справедливості, її доступності. Коли страхові компанії почнуть дбати про свій прибуток, вони почнуть бути зацікавленими у тому, щоб люди не хворіли. Їм буде вигідніше, щоб люди проходили огляди, аби вчасно виявити діагноз. А міністерство пропонує систему раннього виявлення, але не гарантує лікування.
