”Якщо Путін почне наступ в Україні – російські війська просто розбіжаться, кинувши техніку”

(Початок інтерв’ю читайте тут і тут)

– Чи реальним є сценарій захоплення Лівобережної України?

– Думаю, що це нереальний варіант.

Перше: в України тепер є серйозна боєздатна армія. Також є люди, громадяни, мешканці регіонів України – які розуміють: який злочинний, брехливий, огидний і паскудний режим намагається їх поневолити. Путін має розуміти: донецької байдужості в інших регіонах не буде. Більшість жителів Донбасу не вітали російські війська, але й не опиралися. Зараз Путін зустріне опір всюди. Це вже очевидно.

Третє: додаткових сил з досвідом бойових дій у нього вже немає. Реальна кількість російських військових, які вміють воювати, це 100 тисяч людей. Вони вже задіяні в Україні, Сирії та Ємені.

Потрібно розуміти, що в російському війську лише формально більше мільйона людей. Але там і військкомати, і штабісти, фізруки, секретарі з секретарками, і прикордонні війська, і комп’ютерники-ракетники. Та інші різні люди, які зброї в руках не тримали і не збираються. А якщо й тримали – не готові самі під кулі та снаряди… Тому тих, хто реально може воювати – приблизно 100 тисяч осіб.

На Донбасі зараз з 40 тисяч російських військ (і 20 тисяч місцевих «ополченців»): 10-20 тисяч це регулярні війська, 20-30 тисяч – так звані «відпускники». Ще 50-60 тисяч стоять у Ростовській області на заміну тим, хто вже в «ДНР-ЛНР». А також займаються тим, що переправляють набої та техніку на окуповані території (і вивозять поранених та вбитих). До них треба додати 20 тисяч в Сирії та до 10 тисяч в Ємені.

У сумі ці 120-130 тисяч – це бойовий максимум, який російська армія може зібрати. В Афганістані одночасно перебували максимум 100 тисяч військових. Перша війна в Чечні – щонайбільше було 80-тисячне угрупування. У другій Чеченської чисельність сягала 70 тисяч. По суті, вся армія РФ воює в трьох точках. Більше просто немає професійних військових, готових стріляти і вбивати.

Путін, звісно, може спробувати відправити необстріляні війська захоплювати більш проукраїнські регіони, ніж Донбас. Але все це – дуже ризиковано. Це може закінчитися тим, що більша частина російських військових розбіжаться, кинувши техніку. А частина і зовсім перейде на український бік, та ще й використають путінську техніку проти нього самого.

Це буде великим крахом для Путіна. А він людина дуже боязка. Він щодня прокидається з думкою: «Як би ще зміцнити свою владу» і «яку би щілинку в російській політсистемі закрити – щоби жодна миша не пробігла і жодна муха не пролетіла». Він ніколи не «перейде Рубікон», якщо на 100% не переконаний у результаті.

Четверте: грошей немає на нові війни. Так, Путін в 2011 році почав війну проти повсталого проти його окупації сирійського народу, в лютому 2014-го почав війну проти України, а в липні – проти Ємену. Всі ці війни досі не закінчені – і, схоже, він не збирається їх завершувати. Але водночас відколи у РФ почалися фінансові проблеми, Путін жодної нової війни не почав.

– А Крим – хіба не «перехід Рубікону»?

– Так, перехід. Але Путін пішов на захоплення, оскільки в Криму це було зробити нескладно.

Там було російських військ приблизно в 2-3 рази більше, ніж українських – 25 тисяч на законних підставах за договором з Україною, плюс разом із перекинутими в лютому-березні з РФ – загалом до 40 тисяч. Військова перевага була на боці Росії, а українська армія тоді не була готова до активних, агресивних дій.

У російських військових не було також проблеми, яка є стосовно решти України: не потрібно було зважуватися на очевидно незаконний перехід держкордону. Адже в Криму й без того на законних підставах перебували російські війська.

– Що в Росії відбуватиметься далі?

– Все залежить від того, чи вдасться «партії війни» на чолі з Сергієм Чемезовим (і його ставлеником, новим главою путінської адміністрації Антоном Вайном) змістити з посади прем’єра Дмитра Медведєва і поставити свою людину.

Якщо до відставки колишнього глави АП Сергія Іванова перемога угруповання Іванова-Чемезова здавалася дуже ймовірною, то тепер імовірність різко впала. Та й Чемезов, глянувши на долю Іванова, швидше за все, «підібгає хвіст» і тимчасово припинить боротьбу проти Медведєва, а також за нове зростання військових витрат.

Іванов вочевидь хотів змістити Медведєва і зробити новим прем’єром Олексія Кудріна, але це в кожному разі було реально лише після парламентських виборів (18 вересня, – Politeka).

Поки що Іванов-Чемезов програли. Але якщо Сергій Іванов програв зовсім (списаний на ганебну свіжовигадану «посаду» спецпреда з екології), то Чемезову вдалося викрутитися і навіть проштовхнути в глави адміністрації президента РФ свого ставленика Антона Вайна (члена ради директорів чемезовского «Ростеху», батько якого Едуард Вайно – член ради директорів і віце-президент чемезівского «АвтоВАЗу», причому ключовий віце-президент із зовнішніх зв’язків і взаємодії з акціонерами. Тобто саме Едуард Вайно – головна сполучна ланка між Чемезовим і французами з «Рено», які володіють контрольним пакетом «АвтоВАЗу») .

Фактично клан Іванова-Чемезова розвалився. І Чемезов, в’їхавши в Кремль на спині Іванова, «зжер» його. Тимчасово переміг Іванова і Медведєв. Протистояння на якийсь час затихне. Але потім все одно відновиться, оскільки в Чемезова залишається його політична агентура в особі КПРФ-СР-ЛДПР, віце-прем’єр Рогозін, міністри Мантуров і Никифоров.

А головне – залишається бажання підвищувати військові витрати, скорочення яких вперше за 18 років домігся Медведєв.

– Останні «проколи» Медведєва з бабусями, «грошей немає» в Криму і з учителями, яким потрібно «йти в бізнес». Це він сам підставляється чи то щось інше?

– Він каже «грошей немає» цілком свідомо, намагається донести до суспільства і Путіна ідею – що треба скорочувати військові витрати. Але прямо виступати проти мілітаризму Путін заборонив. От Медведєв і робить це натяками: мовляв, самі додумайте, чому грошей немає. Адже Медведєв може сказати лише «А», але не може сказати публічно «Б».

Інша справа, що в цей час Іванов і його піар-агенти масово починали довбати Медведєва за ці цілком правдиві висловлювання. Мовляв, він сам і винен у тому, що грошей немає. Хоча насправді винні в цьому саме головні мілітаристи Іванов з Чемезовим.

Ну, і плюс до цієї кампанії проти Медведєва одразу підключалися люди, які люблять безпечно покритикувати. Путіна і Іванова не можна чіпати – і вони бояться на них нападати, бо це небезпечно. А Медведєва можна полоскати абсолютно спокійно.

Загальне невдоволення всією ситуацією в РФ велике, але його вдалося каналізувати на Медведєва, а не на Путіна, Іванова або Чемезова, які є справжнім джерелом проблем.

– Путін піде на президентські вибори?

– Так. І, звісно ж, намалює собі на них перемогу. У планах у нинішнього складу Кремля правити якомога довше.

Я особисто бачив в будинку близького друга Владислава Суркова (радника Путіна) портрет Сталіна. І другий портрет, який мені був не знайомий. Я, звісно, запитав: хто це? Друг Суркова відповів: «Це портрет імператора Франца-Йосипа». Я, природно, поцікавився: а чому саме його портрет у нього висить? І отримав відповідь: «Бо Франц-Йосип забезпечував стабільність в Австро-Угорщині 68 років».

Це було ще в 2009 році. І подальші події показали, що це справді мрія Путіна – царювати щонайменше 68 років, не менше за Франца-Йосипа. У 2067 році Путіну буде 115 років, в 2068 – 116 років.

Теоретично це цілком можливо. Адже люди живуть максимум до 120-130 років, а сучасна медицина дозволяє підтримувати бодай видимість життя людини до такого віку. До речі, захоплення Путіна нанотехнологіями теж пов’язане якраз із казками деяких «учених» про те, що нанотехнології можуть «продовжити життя» або навіть забезпечити «вічне життя», – іронізує Тульський.

Олександр Куриленко