Телетайп: про свободу інтернету від ініціатора заборони

Але про це – на закуску. А взагалі на стрічку Телетайпу потрапили новини від артистів розмовного жанру. Головним серед яких, безсумнівно, є Президент Порошенко.

Від нього ми почули на прес-конференції «монолог незрозумілого»: тобто він нібито виконав основні вимоги Майдану, а ми, невдячні, не помітили.

Але, все виконавши, він йти чомусь не збирається. А в період, що залишився, чиї вимоги має намір виконувати? Чи ПОП передбачає наступний Майдан із новими вимогами? Але навіть у такому разі навряд чи їхнє виконання випаде йому. Загалом, таємниці сутінкової свідомості.

З якої прориваються не менш загадкові сентенції на кшталт підпису президента Путіна під «мінськими домовленостями». Але не під тими, що підписав колишній український Президент, чинні посли РФ і ЄС, а також кандидати в безсмертний полк ОРДЛО. І які від нас ховали, аж доки ООН не оприлюднила як свою резолюцію. А мабуть, під якимись іншими, настільки секретними, що вони навіть в інтернет досі не просочилися. І ніхто, крім ПОПа, про них не проговорився.

Якби так, то суд у Гаазі повинен перетворитися для недоімперії на Хамовницький міста Москви, «славний» тим, що хвацько штампує заздалегідь відомі вироки.

Однак у добрих фей ми не віримо давно. А в підпис недоімператора під фактичним з’явленням із зізнаннями – і поготів.

Другий монолог, що прозвучав  – «охоронця». Охоронця магазинів, які чомусь пов’язують із президентом. Не вірять, напевно, в прозорий незрячий траст. Глава СБУ Василь Грицак під час спілкування з пресою розповів, що російські спецслужби що завгодно затівають, щоб учинити якусь провокацію навколо магазинів «Рошен». Я згадував, читав – ніде не знайшов, що захист власності сліпих трастів входить до пріоритетів Служби безпеки України.

Але добила сентенція Грицака щодо е-декларацій особливо засекречених співробітників СБУ. Він повідомив, що приховування декларацій відбувається для безпеки. І якщо їх почнуть вивішувати на сайтах, то бійців невидимого фронту терміново звільнять зі служби.

Тобто бійцям ВСУ під артобстрілом про свою безпеку думати не годиться, а СБУ-шники е-декларацій злякалися! Аж до звільнення!

Звісно, розумію, що мав на увазі Василь Сергійович, але вийшло якось непереконливо.

Хоча і не так непереконливо, як у зведеного хору депутатів ВР, які на четвертий рік війни дозрілих заборонити головний символ агресора, з яким той захоплює наші землі – чорно-помаранчеву стрічку. Це закон, який не потребує для впровадження ні додаткових коштів, ні оргзаходів. Ось тут доречне сакраментальне питання – чому тягнули так довго?!

Але зробили – і чудово. Дрібними кроками, але до правильної мети.

[Short_link url = “https://politeka.net/437956-menshe-rabochikh-dney-i-bolshe-debatov-kak-perestroyat-rabotu-rady/”]

А ось на прес-конференції секретаря РНБОУ Олександра Турчинова анонсували крок справді епохальний. Подібний до польоту людини в космос. Ну, або як мінімум капітуляції США перед РФ. Це якщо судити з резонансу в соцмережах.

Тобто переходимо до інсайду про свіжі українські санкції проти агресора.

Підозрювати автора в особливій симпатії до Петра Олексійовича складно. Але заради справедливості: не забороняв Порошенко жодних російських соцмереж. Та й американських не планує.

Він хто завгодно, але не ідіот. І давно зрозумів, що головне – це телебачення. Ось тому заборона телеканалів «Україна» або «Інтер» нам не світить. А інтернет – це випускання пари. До речі, на протестний мітинг простіше через Telegram зібратися, ніж через ФБ.

Тож указ Президент підписав, але не заради утиску свободи інформації. А заради зміцнення свого патріотичного іміджу, над яким він останнім часом працює посилено. Що має сенс перед виборами, а також для запудрювання президента Трампа.

А проект указу про санкції готував апарат РНБОУ. У додатках понад 400 юридичних осіб та понад 1000 фізичних, які потрапили в список, бо загрожують безпеці України, а також порушують правила відвідування Криму і визнають його російським.

Знаходили цих осіб працівники СБУ, часу на це пішло справді багато.

Список санкцій у IT-сфері складений на підставі пропозицій українських IT-фахівців. Наголос робили на програмне забезпечення агресора, що працює в оборонних і силових міністерствах та відомствах України.

Ось уявіть собі, що там кадровий облік, витрати на бойові відрядження, військові замовлення здійснювали за допомогою програми, розробленої, наприклад, у штабі військово-морського флоту Росії (йдеться про «Парус»).

Російські програми зберігають інформацію на серверах у Росії. Навіщо шпигуни, якщо ми самі все видаємо? І створена така ситуація переважно за часів Президента Януковича, якого на високих посадах оточували агенти російського впливу, а то й натурально російські агенти. І ми продовжуємо платити росіянам неабиякі суми за обслуговування програм.

Важко придумати більше знущання над здоровим глуздом. Ну, хіба що зек-президент.

Або інший приклад, із російською бухгалтерською платформою 1С. Популярна програма, практично монополіст на ринку ПО для малого і середнього бізнесу. Тільки вона не забезпечує захист інформації користувача. Зате забезпечує можливість ведення подвійної бухгалтерії. І ще вона досить глючна, тому ті, хто займаються її встановленням та обслуговуванням, завжди затребувані користувачем, без них він, як інвалід на льоду.

Але автором і власником цієї програми є Борис Нуралієв, публічний путінолюб і українофоб, який активно співпрацює з ФСБ у сфері кібервійни та іншого. Тобто, користуючись такою програмою, ми не лише ризикуємо видати важливу інформацію ворогові, а ще й фінансово його підтримуємо. І коли дистриб’ютори 1С починають міркувати, що вони, мовляв, не виводять гроші в Росії, а виводять на Кіпр(!), то закрити їх хочеться негайно. Надовго і з конфіскацією (жартую).

Якщо серйозно, то питання: про що ви, брати-одинесники, думали, поки триває війна, не переходячи на інші програми? Що Україна ляже під Росію і все буде, як раніше? Не буде. І ви в такому разі не дуже приховані поплічники агресора. Тож не треба тепер робити великі невинні очі, як в аніме: чому так раптово? Три роки вже не раптово.

Із ВК, Яндекс та іншим, що лізуть із РФ у наші комп’ютери гірше за вірус – аналогічно. Ці ресурси активно використовують для антиукраїнської пропаганди, через них навіть вербують «захисників руского міра».

Патріотичні та розумні українці пішли звідти ще в 2014 році. Решта чого чекали? Поки Порошенко не закриє «Рошен» у Липецьку? А якщо він його ніколи не закриє? Так і будемо висіти у ворожих соцмережах, просочуватися їхньою пропагандою, розширювати їм рекламний простір і допомагати заробляти на нас для ведення війни проти нас же?!

Насправді, пора заспокоїтися: інтернет – така штука, що його не можна перекрити повністю. Розумні люди блокування обійдуть і потрібну інфу знайдуть. А нерозумних треба оберігати, бо вони здуру і в «один народ» повірять.

Хоча так, складнощів і неоковирностей у реалізації санкційного указу щодо саме соцмереж безліч. Але спаде піна, знайдуть варіанти і все врегулюють.

Але як можна угледіти наїзд на свободу отримання інформації, коли чітко відрізають лише сегмент країни-агресора, а все інше – як було, так і залишається? Чи всім борцям не вистачає саме інформації від недоімперії? Тоді краще їдьте в ОРДЛО, там познайомтеся з «рускім міром» на власні очі, а не через рожеві окуляри російських соцмереж.

А Петру Олексійовичу, як іміджмейкер зі стажем, я порадив би замислитися, чому навіть найпатріотичніші його дії, на кшталт підписання указу про санкції, суспільство сприймає винятково як таємний злий умисел? І як це пов’язано з перспективами не те що другого терміну, а шансами досидіти перший?

Олександр Кочетков, аналітик і політтехнолог, спеціально для Politeka