Буквально на днях країну ощасливили дві новини: жахлива і дуже жахлива. Перша – ціни на газ виростуть. І постанова Кабміну з цього приводу вже вийшла в тираж. Друга – підвищення будуть продовжені.
Причому з тією ж частотою, з якою Олег Скрипка повторював своє знамените «та-та-танці» в пісеньці про «клюб». Як то кажуть: поки в «клюбі» йдуть гуляння, в країні підвищуються ціни. Все це, за задумом організаторів, виключно з любові до простого народу, з метою підвищення інвестицій і для викорінення корупції.
Що стосується останньої, то виходить досить жорстоко. Це як для знищення тарганів на кухні власнику особистого рахунку прийшло б в голову підірвати на ній фугас. Що стосується турботи про народ, то підвищення ціни на газ для оного в три етапи вже дуже схоже на те, як жалісливий господар з любові до свого собаки по частинах відрізав тому хвіст. Хоча різати вже особливо нічого, та й народ навчився майстерно ховати свій хвіст в густому підшерсті.
За оцінками того ж Мінсоцу, майже мільйон наших домогосподарств при оформленні субсидій задекларували нульові доходи, тобто аки птиці небесні, що не сіють, ні орють, але мають прожиток на день насущний.
Ну а після підвищення цін на газ таких умільців стане на мільйон-другий більше.
Що стосується інвесторів, то кілька американських стратегів, що прицінюються до покупки Укргазвидобування, можуть дійсно бути задоволені: в 2019-2020 роках вони швидше за все отримають можливість прикупити наші видобувні потужності з абсолютно розкритим ринком без запобіжників і гальм. Приватизація газових потужностей виглядає зараз не цілком правдоподібно, але в умовах хронічного переддефолту і не таке продаси.
Що стосується інших інвесторів, то вони щиро дивуються, навіщо їм країна, де до 7 млн. домогосподарств отримуватимуть субсидію, тобто перебувають в стані крайньої бідності.
В цьому плані обіцянки чиновників, що більше зростання цін на газ не буде, мали настільки ж тривалий життєвий цикл, як і у мухи-дрозофіли: а саме, не дожили навіть до наступного ранку…
Отже, з 1 листопада поточного року ціна на газ для населення і підприємств теплокомуненерго зросте з 6,9 до 8,5 тис. грн. за тисячу кубів або на 23%. З травня 2019 го – нова ціна складе вже 10 тис. грн., а з 1 січня 2020-го – вийде на рівень імпортного паритету, при цьому сукупний ріст складе понад 5 000 грн за тис. м. куб. – 72% від нинішньої ціни в 6,9 тис. грн.
При такому збільшенні газового тарифу, ціна опалення і гарячої води збільшиться за рік приблизно на 60%.
З першим питанням все гранично ясно: коли на опалення Полтави заходить газ, видобутий в декількох сотнях кілометрів, собівартістю в 1,5 тис. грн. за ціною 12 тис., тобто у вісім разів дорожче – це може викликати у місцевих жителів стан глибокої соціальної фрустрації і когнітивного дисонансу. Тому для них і для жителів всієї країни потрібно придумати нову «психофугу», тобто стан нової реальності, коли газ, насправді, йде спершу з РФ в газовий хаб в Німеччині, а потім через західний кордон назад в Україну і так до самої Полтави.
Ось вам і ціна імпортного паритету плюс плата за вхід в нашу ГТС. Осідати ж цінова маржа буде в «бурінні» і ніяка рахункова палата не забереться в цю щілину.
І якщо ви думаєте, що за прикладом Норвегії уряд створить національний резервний фонд для акумулювання доходів від продажу газу, то ви явно переплутали «воїнів світла» і наших чиновників. Вони вже й зараз разом з сонмом експертів просувають «європейську» ідею про те, що газ для промисловості має коштувати дешевше, ніж для населення, явно недооцінивши різницю в рівні державного менеджменту і доходів населення тут і там.
На практиці це означатиме лише одне. Золота мрія «реформаторів» – продавати газ українського видобутку промисловим підприємствам (так буде дешевше, наприклад, металургам і хімікам – читай, двом найбільшим олігархам країни), а населенню – «впарювати» імпортний газ, куплений в «німецькому хабі».
Цьому сприятиме і анбандлінг, тобто поділ функцій видобутку, продажу та транзиту газу, який Україна повинна провести в рамках реструктуризації Нафтогазу відповідно до підписаного європейського енергопакету. І тоді фантазії стануть реальністю. Навіть найбільш збочені.
Ну а поки загальне напруження зняв глава Нафтогазу Андрій Коболєв, заявивши, що багатомільйонний бонус, отриманий за «вікторію» над Газпромом, він направив мамі в США, яка живе там вже як десять років. І зробив він це тільки заради користі: не хоче, щоб супостати окаянні в українських судах у нього непосильно нажите відняли і гроші заарештували. Ось і не тримає він в Україні нічого, хіба що дрібниці «на проїзд».
І дивлячись на його чесне, відкрите обличчя чомусь відразу згадалась пісенька про мамонтеня: «Мене не лякають ні хвилі, ні вітер, пливу я до єдиної мамі на світі …». Ну а тим, «хто лягає спати», тобто мільйонам українців, які залишилися, у кого ні бонусів, ні мами в США, краще прикрутити батареї тугіше і одягнутися тепліше. От, і не забудьте сплатити рахунки за газ, тепло і гарячу воду. А то «мама» образиться…
Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик, спеціально для «Політеки», 29 жовтня 2018 року
Нагадаємо, підвищення ціни на газ не було: Кабмін вляпався в новий скандал.
Як писала Politeka, бунт в центрі Києва: під вікнами у Гройсмана зібралися сотні людей, подробиці і фото.
Також Politeka писала, що квартплата може бути меншою: українцям дозволили економити, подробиці.
