Про те, чи справді почесно бути Народним артистом, розповідає поет, драматург, Герой України Юрій Рибчинський у черговій програмі «Розмови з батьком» свого сина, Євгена Рибчинського.
«В СРСР була величезна черга на отримання звання Народного артиста, яка тривала багато років, - розповідає Юрій Рибчинський. – Були й винятки. Скажімо, коли Сталін подивився фільм Ігоря Савченка «Сон» про Тараса Шевченка, йому сподобалося. Це був дебют актора Сергія Бондарчука, його ніхто не знав і ніяких звань він не мав. Але Сталін сказав: «Хороший гример! Так загримував головного героя, що я не впізнаю – що це за Народний артист?». Цього було достатньо, щоб наступного дня вийшов указ про присвоєння звання народного артиста СРСР», - згадує гість програми.
Він пояснює, в мистецтві, як і в армії, існувала ієрархія звань і чинів.
«Після лейтенанта йшов старший лейтенант, далі капітан, і перестрибувати не можна було, так і серед артистів: спочатку йшов Заслужений артист республіки, потім Народний республіки, а вже потім Народний артист СРСР. А Бондарчук отримав це звання, перескочивши через усі попередні щаблі», - розповідає він.
Однак це був виняток у середовищі акторів.
«Не так багато було в СРСР народних артистів, як і в царські часи не розкидувалися званнями академіків. От Шевченко був академіком живопису, а академіків було обмаль. Треба було показати якісь супер-здібності, аби отримати це звання», - каже Рибчинський.
Нагадаємо, чим більше мов вона знає – тим вона багатша, - Рибчинський про сучасну людину.
Раніше Politeka повідомляла про те, що зірки "Квартал 95" Кошовий і Пікалов збентежили дивною поведінкою в ресторані.
