Тиша завжди оманлива. А нескінченно мрячні вологою і сірістю осінні дні явно навівають меланхолію і умиротворення. Начебто розповіли непогані історії з трибуни, штовхнули десяток крутих надихаючих промов, відкрили кілька нових «малих архітектурних». І ніби як нічого не відбувається катастрофічного.
Перша кров «Народного фронту»Тарифчики наполегливо ростуть, люди платять за рахунками, армійські крадуть, боти ботствують, на тендерах тільки свої, Роттердам поки не перейменували, Юлія Володимирівна по-пацанськи мовчить, балакучий чужинець естетські п’є Sarajishili XO, активісти повернулися в дешеві кав’ярні. Ну, хіба що мадяри нам сильно псують обідню, ПАРЄ двічі жорстко відшмагала своїми резолюціями (але ми вже довели на «5 каналі», що резолюції ці нами писані і тому переможні), а ЄСПЛ і зовсім пішов на принизливе задоволення відразу 12 тис. позовів українців до уряду. Все, загалом, як завжди. Тобто ніхто нічого не робить. З числа крутих держменеджерів. Їм би встигнути премії собі нарахувати.
І тим не менше, від наміченого на 17 жовтня попереднього і пробного батлу дивне відчуття. Зрозуміло, що це ще не початок чогось чергового «епічного». З банальної причини – всередині опозиційної еліти (так, так, і така є) поки немає консенсусу з ключових питань. Хлопці яскраво так гетьманять тільки на себе і тому ніяк не визначаться, кого зробити «єдиним». Під кого злити ресурси. І з правилами не визначились. І щодо розділу призового пирога – кому і що можна буде скуштувати – теж. Цей процес у нас завжди болісно проходить і сильно залежить від амбіцій. Крім того, очевидно, що серед «авторів 17 жовтня» зовсім немає класних організаційних операціоністів, здатних зібрати круту вуличну масовку. Всі цілком майстри презентацій і підмайстри мови. Потрібно ж вміння зібрати надовго красиву вуличну картинку. Забезпечити логістику і охорону. Продумати сценарій на місяці вперед. Накрутити фанатів.
Але ось у чому проблемка. Якщо вчора цей баттл проходив по розряду проходняк з невеликою докупівлею масовки, то події останніх днів кардинально все змінюють. Сталася приголомшлива синхронізація удару по ближньому колу президента. Міністр Аваков же неприховано так пішов з коаліції. І тому зовсім не ясно стало, як же буде себе поводити вулиця і поліція на вулиці? Тихо, голосно? Нарізно або вже разом проти спільного ворога? Хто забезпечить «охоронну» логістику урядового кварталу, і як саме вона буде виглядати? Охорона або вже демонстрація сили? Судячи з усього, дехто з об’єднаної «партії влади» вирішив таки трохи підняти ставки.
Звідси підсумковий: чи має Петро Олексійович реальні дані про те, хто і скільки людей приведе, який буде сценарій, які переговори зараз проходять? Втім, щось внутрішнє наполегливо кричить мені – обраний буде традиційний стиль реагування. Нічого не робити. Хороший стиль, не сперечаюся. Але «нічого не робити» або «робити дурниці» неминуче переводить ситуацію на інший рівень ескалації.
Михайло Подоляк, політтехнолог
