Чергова трагічна ДТП. Із численними випадковими жертвами. Цього разу в Одесі.
Жвавий, відморожений і злегка обдовбаний юнак посилено «тренував» свій БМВ для участі в стрітрейсі та влаштував, перепрошую за прямолінійність, рясну смертельну жниву людей, які стояли на зупинці.
Подумаєш? Лише люди-кеглі для такого важливого члена нашої спільноти, як обдовбиш на суперкарі. Хіба шкода? А далі?
Далі все, як завжди… Практично блискавично хлопець (Семиренко) потрапляє в «програму захисту поліцією». І одразу ж на повну вмикається стандартний, ретельно відпрацьований алгоритм. Жорсткі коментарі шокованої громадськості, які геть ігнорують офіційні органи.
Трохи згодом, щоправда, у мережі з’являються ботики, які починають тужливе – «навіщо ви мутите воду, все буде за законом».
Тимчасове закриття хлопця. Але це, радше, потрібно для його ж безпеки.
Згодом починає «працювати» максимально затягнуте через експертизи слідство. Цього часу триває жорстока торгівля з викупу заблуканої душі автовбивці й істерична чистка всіх його попередніх геройських відео з порушенням ПДР.
У результаті – нічого, жодного покарання, умовний осуд. Чому я в цьому впевнений?
Островський на «Хаммері», який убив дівчинку, вже загруз в експертизах і скоро буде доведено, що загибла дівчинка сама наздогнала авто. Зайцеву практично виправдано на «користь» Дронова. Берсанов, який убив у тій-таки Одесі трьох, легко ховається. Толстошєєв, який убив жінку, третій рік не має жодного статусу. Єнгібарян, який убив на пішохідному перехресті хлопчину, звільнений від покарання просто в залі суду.
Десятки чудових угод. Тіньових. Алгоритм завжди один і той самий і залежить лише від резонансу. Чим він вищий, тим довший період експертиз і дорожчий підсумковий «викупний».
Це і є саморуйнування держави. Бо значно простіше викупити вбивцю, ніж домогтися елементарного покарання.
По суті, ми маємо сьогодні державу, яка ідеально навчилася продавати лише один тип послуг – «відмазування».
Кількість трупів, цинізм злочину, його очевидність не мають жодного значення. Викупити з «ринку вбивць» можна будь-якого демона. І при цьому він (демон) або його підтримка отримують можливість бити/лякати свідків, системно знищувати докази, погрожувати мас-медіа, а в певний момент уже самі силовики починають грати на боці вбивці.
Держава починається з гарантій. Навіть не зі справедливості для всіх. Але з гарантій того, що хоча б показові вбивства отримають належні оцінки. Але якщо держава безжально продає трупи загиблих, то вона швидко йде до неминучого фіналу.
Час брехливих богівДо того самого, де родичі загиблих криваво самосудять і тих, хто вбиває, і тих, хто їх відмазує. І їм плювати на pr-трубадурів, які грайливо розповідають про небачене зростання зарплат до 4200. Проста порада рожевим хлопчикам у революційних шкірянках – іще цинічніше відмазуйте дорожніх убивць.
Михайло Подоляк, політтехнолог
