Нещадна модель вільної держави

Перебуваючи при владі понад 40 років, незмінний керівник Сінгапуру Лі Куан Ю перетворив зубожілий острівець на інвестиційного та технологічного лідера не лише Азіатсько-Тихоокеанського регіону, а й усього світу.

Китайська морська експансія: як Піднебесна розширює свої горизонти

Безкомпромісна боротьба з корупцією, нульова толерантність до правопорушень, ідеальні умови для підприємництва, іноземного інвестування та багато іншого створили суспільство та державу, вільні від більшості вад сучасного світу. Картину доповнюють приголомшлива чистота, екологічність і велика кількість паркових зон та просто зелених насаджень.

При цьому Кун Ю ретельно стежив за тим, щоб держава не потрапила під вплив соціалізму. Зараз у країні немає безробітних, бо немає допомоги з безробіття. Немає фейкових фахівців, бо освітня програма досить складна. Немає нещасних біженців із країн третього світу, бо їх, по-перше, ніхто не пустить, а по-друге, ніхто не утримуватиме.

Тут не могла прорости концепція мультикультуралізму. Уряд зробив усе, щоб громади – китайці, малайці та індуси – інтегрувалися, утворивши єдину сінгапурську націю. Цьому слугував і перехід сінгапурців на спілкування двома мовами: англійською та китайською.

Сінгапур відкинув парадигму політкоректності, що домінує на Заході. Замість цього батько-засновник звів до абсолюту концепцію меритократії («влади достойних») – лише талановиті та гарно освічені люди можуть перебувати на вершині соціальної піраміди.

Передаючи естафету

Іще за часів, коли був прем’єр-міністром, Лі Куан Ю заохочував прагнення старшого сина Лі Сян Луна займатися політикою, незважаючи на те, що того більше цікавили математика і точні науки.

Порошенко в Грузії: партнерство з чистого аркуша та «прірва між минулим і майбутнім»

Критики сінгапурського лідера відразу ж заговорили про непотизм і прагнення Лі-старшого створити правлячу династію. Сінгапурський патріарх усі звинувачення, звісно, відкидав. І немає причин йому не вірити. По-перше, неможливо пригадати, щоб Лі Куан Ю колись говорив неправду. По-друге, амбіцією Лі Куан Ю було перетворити Сінгапур на квітучу країну, а не на годівницю для себе та сім’ї. Перше, як він сам неодноразово стверджував, категорично несумісне з другим. Але у власному синові Лі Куан Ю побачив людину, здатну зберегти і примножити плоди його праць.

Лі Сян Лун – мало не ідеальне втілення принципів меритократичної держави. Закінчивши найкраще курс математики в Кембриджі (отримав на 50% більше найвищих оцінок, ніж наступний за ним студент; такого гучного розриву не було за всю історію факультету), продемонструвавши високі результати в аспірантурі за спеціальністю «комп’ютерні технології», Лун із відзнакою закінчив курс державного управління в Гарварді та командно-штабний коледж Форт-Сілла (Оклахома). Потім він став наймолодшим бригадним генералом сінгапурської армії.

Лі Сян Лун спершу виграв вибори до парламенту, потім став заступником міністра торгівлі, а після передачі Лі Куан Ю прем’єрської посади своєму наступникові Го Чок Тонгу в 1990 році – заступником нового голови уряду. У 2004 році Лі Сян Лун став прем’єр-міністром Сінгапуру і головою створеної батьком Партії народної дії, яка беззмінно править від 1959 року.

Молодший син видатного реформатора Лі Сян Янг також зробив чудову кар’єру. З відзнакою закінчивши Кембридж і Стенфорд, навчившись військової справи у Форт-Ноксі та Кімберлі (Великобританія), Янг 15 років прослужив у сінгапурських збройних силах. Потім очолив Singapore Telecom, увійшов до ради директорів продуктового конгломерату Fraser and Neave. З 2009 року він – глава Агентства цивільної авіації Сінгапуру.

Після смерті Лі Куан Ю в 2015 році уряд Лі Сян Луна намагався не відходити від принципів батька-засновника. Ті самі жорстка напівавторитарна модель, драконівські покарання за корупцію і кримінал, ідеальні умови для ведення бізнесу. Сінгапур продовжує залишатися абсолютним лідером у рейтингах. Тому несподіваним виявився скандал, що спалахнув у країні в червні: діти Лі Куан Ю не поділи як матеріальну, так і духовну спадщину свого батька.

Сім’я Лі Куан Ю на його похоронах, 2015 рік. У другому ряду другий зліва – молодший син, Лі Сян Янг; в центрі – старший син, прем’єр-міністр Лі Сян Лун; крайня праворуч – дочка, Лі Вей Лін.

Сварка між дітьми: сімейний конфлікт чи династичні розбірки?

Усе почалося з розбіжностей із приводу долі скромного будиночка в історичному центрі міста на Окслі-Роуд, 38, у якому жив засновник держави з 1945 року. Ще в 2011 році Лі Куан Ю публічно заявив, що після його смерті будинок слід знести.

Кінець битви за Мосул: що чекає постіділівський Ірак

«Він не має фундаменту, всередині жахлива вогкість і тріщини у стінах, — скаржився політик. — На щастя, колони хороші, ще тримають цю розвалюху. Я був у будинках Неру, Шекспіра. Вони перетворюються на сараї через те, що люди постійно там ходять».

Після його смерті з’ясувалося, що у дітей різні думки з приводу долі будівлі. Молодший син Лі Сян Янг, якого підтримала донька Лі Куан Ю відомий нейрохірург Лі Вей Лін, виступив за знесення споруди. Старший син, прем’єр-міністр Лі Сян Лун, висловився за перетворення будинку на пам’ятник історії. Адже на першому поверсі будівлі зародилася і Партія народної дії. Кілька років розбіжності залишалися винятково внутрішньою справою сім’ї.

Але 14 червня Лі Сян Янг опублікував на своїй сторінці в Facebook звернення до народу, а після дав сінгапурським і гонконгським ЗМІ низку інтерв’ю. Молодші діти звинуватили старшого як у неповазі до волі батька, так і в тому, що він хоче використовувати спадщину Лі Куан Ю для зміцнення власної одноосібної влади. Серед інших звинувачень фігурували: кумівство, непотизм, втручання у судовий процес, «зловживання державними повноваженнями для досягнення власної егоїстичної мети». Проти родичів та інших незгодних прем’єр, за словами Янга, розгорнув «кампанію стеження і залякування», через що молодший син із родиною має намір на час залишити Сінгапур. «Старший брат дивиться» («Big brother is watching») – написали Лі Сян Янг і Лі Вей Лін, наголосивши, що в цій ситуації орвелівську цитату слід розуміти буквально.


«Соціальний контракт за Лі Куан Ю був таким: громадянські свободи обмежуються, але дотримується влада закону. Тепер цього більше немає», – заявив Лі Сянь Янг в інтерв’ю газеті South China Morning Post.


Дісталося і дружині глави уряду Хо Чін. Першу леді й одночасно керівника суверенного інвестиційного фонду Temasek Holdings (корпорації з капіталом $175 млрд, що приблизно відповідає ВВП Румунії чи Нової Зеландії) звинуватили у впливі на державні справи. А також у тому, що сімейна пара має династичні амбіції та сприяє занадто стрімкій кар’єрі свого сина – онука Лі Куан Ю 30-річного Лі Хон Гія.

Будинок Лі Куан Ю, через який посварились його діти і вся країна

Вибудувана в Сінгапурі модель передбачає не лише нульову толерантність до злочинів і корупції; вона також славиться жорстким і моментальним придушенням будь-якої необґрунтованої критики. Без залізобетонних підтверджень вільнодумців чекали суд, штраф, обмеження тиражів випуску видання і навіть тюремне ув’язнення. Тієї ж політики дотримувалися і його послідовники .

Але зараз глава Кабінету відмовився подавати до суду на родичів. Лі Сян Лун повідомив, що його «дуже засмучує» сімейний конфлікт, і скликав на 3 липня спеціальну відкриту сесію парламенту, де чітко продемонстрував свою позицію і заслухав питання парламентаріїв.


За словами глави уряду, батько заповів будинок особисто йому, але він, зіткнувшись із нерозумінням із боку брата та сестри, запропонував передати нерухомість Лі Сян Янгу за один долар.


Той відмовився: замість цього він викупив у старшого брата будинок за повну ринкову ціну. Тут він раптово виявив, що і тепер не може виконати волю батька і знести споруду: є таємний комітет міністрів (очолюваний заступником Лі Сян Луна), проінструктований розглянути всі варіанти долі будинку, і до його рішення нічого з спорудою зробити не можна.

За словами прем’єра, батько за життя «розглядав інші варіанти вирішення питання з будинком «і готовий був вислухати думку уряду з цього приводу». У будь-якому разі, наполягав прем’єр-міністр, у будинку зараз живе його сестра, а отже, питання про долю будівлі вирішуватимуть колись потім.

Прем’єр-міністр Лі Сян Лун на спеціальних парламентських слуханнях, 3 липня 2017 року.

Що ж до «наміру заснувати династію», то чинний прем’єр, за його словами, цього не планує: його син не має жодного бажання брати участь у політиці, та й сам прем’єр-міністр скоро планує покинути свою посаду.

80% рядових сінгапурців вважають, що конфлікт узагалі не повинен бути публічним. Іще два роки тому 77% жителів острова вважали, що будівлю необхідно знести з поваги до волі покійного. Що справді не сподобалося низці громадян, то це небажання Лі Сян Луна судитися з братом і сестрою: на їхню думку, саме небажання прем’єра безжально розправитися з критиками – не лише яскравий вияв «кумівства», а й викликає підозри, що наклеп – не зовсім наклеп.

Зате прогноз тих, хто вважав, що скандал може означати початок кінця сінгапурської політичної моделі, на щастя, не підтвердився. Соцопитування не зафіксували падіння популярності керівної партії, яка нині контролює 83 парламентських місця з 89. Окрім того, сімейна сварка не похитнула віру інвесторів у економіку міста-держави. Так, у день публікації листа молодшого брата біржові індекси Сінгапуру просіли лише на 0,1%, а курс сінгапурського долара виріс. Протягом наступного місяця економічні показники залишалися на колишніх місцях.

Найімовірніше, місто-держава швидко забуде про цю історію і піде далі. Історію, яка вкотре підтверджує найвищу ефективність сконструйованої Лі Куан Ю суспільно-політичної моделі. Адже якщо у всіх куточках планети єдиною новиною з Сінгапуру є сварка між братами, які сперечалися про долю нехай і дуже символічної, але все ж таки будівлі – отже, інших проблем і негараздів у державі просто немає.

Максим Вікулов