Після його призначення в жовтні 2016 року в ліберальних колах висловлювали надію, що відносно молодий технократ внесе більш помірковану ноту в авторитарний хор російської влади.
Вадим Трюхан про полеміку на російському ТБ і вовчий оскал КремляЗрозуміло, що нічого подібного не може відбутися в принципі. Цей режим не піддається не лише реформуванню, а навіть і косметичному ремонту.
Він зайшов у глухий кут, а тому може діяти лише в одному напрямку: в зовнішній політиці проявляти агресивність і схильність до збройних авантюр, а у внутрішній — закручувати гайки до останньої можливості.
У XXI столітті неможливо влаштувати сталінський або брежнєвський терор, повністю закрити країну, але щось у цьому напрямку російська влада намагається зробити. Зокрема, максимально заборонити або обмежити доступ до інформації. І це не все.
Під приводом боротьби з міжнародним тероризмом вона має намір знайти тих, хто не вірить федеральним телеканалам і хоче не просто щось дізнатися в інтернеті, а навіть просто має нахабство спілкуватися в соціальних мережах.
Ба більше – писати там що заманеться, знаходити однодумців, обмінюватися думками, вільно висловлюватися з політичних питань і не надто схвально говорити про сонцеликого національного лідера.
На думку Путіна і його оточення, передовсім чекістів, злобливий Захід саме через соціальні мережі вербує прихильників і провідників кольорових революцій. Уся проблема в тому, що сервери соціальних мереж перебувають за кордоном і поки не доступні для пильних офіцерів підрозділів ФСБ.
Ось чому вже певний час, з ухваленням так званого «закону Ярової» (пакет з двох документів, який посилює вимоги до операторів зв’язку і мережевих ресурсів і розширює повноваження правоохоронців), міжнародні соціальні мережі змушують надати доступ, умовно кажучи, до картотеки користувачів. Інакше кажучи, порушити таємницю листування. Хоча її гарантує Конституція Росії, але кого в Москві це зупиняло?
Нескінченні претензії
Погрози соціальним мережам із боку російської влади звучать давно. Але вони стали більш вагомими і реальними лише після ухвалення «закону Ярової».
Каталонський гамбіт: чи є паралелі з Україною?За цим законом, від організаторів поширення інформації в інтернеті вимагають не лише надати компетентним органам Росії доступ до ідентифікації користувачів, а також декодувати повідомлення користувачів. На вимогу ФСБ компанії матимуть надавати ключі до зашифрованого трафіку. Хто не підкориться – того заблокують.
Логіку претензій та їхнього об’єкта зрозуміти досить складно. Однієї прекрасної днини користувачі мережі Linkedln виявили, що не можуть нею користуватися. Ця соціальна мережа створена для пошуку і встановлення ділових контактів. У Linkedln зареєстровано понад 400 млн користувачів, які представляють 150 галузей бізнесу з 200 країн. Але з 4 серпня 2016 року мережу на території Росії заблоковано.
Чим владі завадило встановлення ділових зв’язків – незрозуміло. Як сказав міністр зв’язку і масових комунікацій Росії Микола Нікіфоров, «Компанія Linkedln багаторазові попередження і заклики до дотримання російського законодавства послідовно ігнорувала. Ми бачимо, що цей сервіс заблоковано, на жаль. Це вибір самої компанії». Очевидно, що менеджмент Linkedln вважав за краще втратити російську аудиторію, але зберегти добре ім’я мережі.
Із Facebook ситуація ще складніша. У Білокам’яній обурилися, коли соцмережа опублікувала дані про втручання російських спецслужб в американські вибори. Надійшла ця інформація не від чиновників держдепартаменту або Пентагону, а від менеджерів Facebook, яким довіряють і до яких дослухаються.
Не варто припускати, що менеджмент Facebook не передбачав реакцію в Москві. Там працюють не настільки наївні люди. Найімовірніше, вони діяли на випередження, оскільки дуже багато хто в США займається російським втручанням, витоків стає дедалі більше і вони дедалі вагоміші.
До того ж іноземні соціальні мережі прекрасно розуміють, чим можуть для них закінчитися поступки владі. Як то кажуть, if you sell the cow, you sell her milk — якщо ви продали корову, то продали і її молоко. Російська мережа Яндекс пішла назустріч Роскомнагляду і ФСБ. І одразу ж Яндекс.Блоги і Яндекс.Новини перетворилися з інформаційного ресурсу на інструмент оскаженілої пропаганди. Такі собі інтернет-додатки для федеральних телеканалів.
Жоден серйозний іноземний інтернет-ресурс не погодиться перенести свої сервери в Росію, бо там чудово розуміють наслідки.
Українські в’язні Кремля: перспективи поверненняСлідом за Facebook загроза блокування нависла і над месенджером Telegram. При цьому спостерігається доволі показова взаємодія. Як повідомив засновник месенджера Павло Дуров, ФСБ готує позов до суду через невиконання його компанією вимог «закону Ярової».
«Через невиконання антиконституційного «закону Ярової» ФСБ складає на нас адміністративні протоколи, які, як вважають юристи, неминуче призводять до судових процесів», – сказав Дуров.
До речі, в Ірані проти Telegram уже порушено кримінальну справу.
У своєму блозі на сайті радіостанції «Ехо Москви» Павло Дуров також пише, що завчасно в 2014 році виїхав зі своєю командою з Росії, а в липні поточного року розірвав усі зв’язки з російськими контрагентами. Тепер російській владі нікого притягувати до відповідальності за співпрацю з Telegram Messenger. Залишається лише одне — блокувати. Те, що це торкнеться більш ніж 10 млн користувачів, владу не турбує.
Аналогічні погрози лунають і на адресу російських структур зарубіжних організаторів поширення інформації. Але виконання вимог закону Ярової» суперечить європейському регламенту «Про захист фізичних осіб при обробці персональних даних і вільний обіг таких даних» (GDPR). Він почне діяти з 25 травня майбутнього року і передбачає вибіркове зберігання даних користувачів із метою забезпечення національної безпеки за умови їхньої згоди на обробку персональних даних. Зрозуміло, що закордонні компанії не стануть порушувати європейський регламент і вирішать піти з Росії, якщо їх заблокують.
Під дію «закону Ярової» потрапляють близько 96 ресурсів, зокрема російські інтернет-компанії, месенджери, соцмережі, поштові та пошукові сервіси, які діють і в ЄС, а також іноземні компанії. Серед них WeChat, Threema, Telegram, сервіс знайомств Badoo, американський відеохостинг Vimeo, Opera Software і кілька файлообмінників.
Але це ще не все. Під дію закону також можуть потрапити сайти іноземних ЗМІ (BBC, CNN тощо) або торгові онлайн-майданчики, які проводять реєстрацію користувачів. Такі компанії або дотримуватимуться російських законів, які будуть змушені піти з ринку.
Іноземним компаніям дедалі складніше вести справи в Росії. Найперше тим, які займаються інтернет-технологіями. За останні кілька років Google, Oracle і Microsoft закрили там свої представництва. За ними пішли безліч невеликих компаній.
Повертаючись до схожості стратегії Росії та Ірану, слід віддати належне останньому.
«Іран не блокує Telegram, – зазначив Павло Дуров. – І вже кілька років 40 мільйонів іранців можуть безпечно спілкуватися й отримувати новини з незалежних джерел через канали Telegram. У країні також доступні Instagram і WhatsApp».
На шляху до цілковитого контролю
Претензії російської влади до Facebook зрозумілі. Після того як вони встановили повний контроль над сервісом «ВКонтакте», опозиційно налаштовані громадяни перемістилися в Facebook і частково – Telegram. Природно, що режим дуже хоче встановити контроль і над ними.
М’янма розбрату: як далекі мусульмани посварили Путіна та КадироваЗагострення проблем із соцмережами та операторами поширення інформації у російської влади невипадково відбувається саме зараз.
Усім громадянам Росії з екранів вселяють думку, що ніхто крім Путіна не врятує країну від розпаду, руйнування, відсутності дощу або навпаки – від зайвої вологи, від зазіхань злих американців, арабських та інших терористів, українського «Правого сектору». Але, незважаючи на це, є серйозні побоювання, що результати народного голосування доведеться, м’яко кажучи, коригувати.
А це може викликати вибух невдоволення і численні акції протесту, як це відбувалося в 2011-2012 рр. Збиратися й узгоджувати свої дії учасники та опозиціонери будуть через Facebook, Telegram та інші мережі. І, звичайно, ЦРУ, держдепартамент через них роздаватимуть вказівки, печеньки і підривну літературу. На кремлівський погляд, саме так усе відбувалося в Україні, Чорногорії, Сербії, Киргизії та Грузії.
Параноя перед кольоровою революцією в Росії повністю паралізує навіть паростки якогось здорового глузду в можновладців. Ідеологія свободи приватного листування і непокори державі абсолютно не сприймається в Кремлі та його чекістському оточенні.
Однак діяти напролом теж не хочеться. Тож якийсь час переговори триватимуть. Можливо, що, наприклад, Telegram погодиться модерувати якісь групи в месенджері, але категорично не погодиться віддати ключі від шифрування. Але якщо він на це зважиться, то відразу нікому не буде потрібен.
Найімовірніше, Facebook, Telegram та інші все ж таки відмовляться виконувати найодіозніші вимоги «закону Ярової» і їх, можливо, заблокують частково. Коли йдеться про збереження влади, Кремль піде на все, і жодні доводи його не зупинять.
Вважати, що в соціальних потрясіннях винен технічний прогрес, а тим паче йому протистояти – найбільша дурниця. Режим Каддафі відключив не лише інтернет, а навіть телефонний зв’язок. Аналогічно вчинила єгипетська влада. Однак це не зупинило процес їхнього повалення, а лише прискорило його.
Путін дуже боїться повторити долю Каддафі та Мубарака, але, схоже, повністю повторює їхні помилки. І наслідки передбачити не дуже складно.
Юрій Райхель
