Нові люди засіли як у мерські крісла, так і в не менш зручні депутатські – у місцевих радах. Однак самої лише зміни облич, як показують наші реалії, не вистачило для якісного покращення ситуації – ні в столиці, ні в регіонах.

З огляду на це читачі Politeka мали змогу визначити шляхом голосування найгірших мерів великих українських міст, які попри усі декларовані гучні обіцянки «покращення» так і не спромоглись їх реалізувати в життя.

Принаймні, результати нашого соціологічного експерименту показують, що простий виборець цього не відчув.

Нагадаємо, минулого року до Топ-5 антирейтингу увійшли: мер Києва Віталій Кличко, миколаївський міський голова Олександр Сенкевич, очільник першої столиці Геннадій Кернес, мер Дніпра Борис Філатов і міський голова Одеси Геннадій Труханов.

Цього року голосування тривало більше ніж тиждень – із 7 по 15 листопада. Кожен користувач міг вільно віддати свій голос максимум за трьох мерів – аби дати можливість тим, хто добре знайомий із життям кількох міст, відплатити по заслугах їхнім очільникам.

Популярні новини зараз

Дочка Пугачової Орбакайте засвітила красеня-чоловіка і розповіла про їхнє знайомство: "Сьогодні 18 років..."

Зірка "Майстер Шеф 11" повертається на Битву сезонів: "Подивимося, куди тепер..."

Перестало битися серце красуні з відомого серіалу, який люблять тисячі українців: "Тепер ти сяєш у небі"

Настя Каменських в бікіні з мотузочками влаштувала спекотні танці на пляжі: ефектні кадри

Юля "Зайка" з Холостяка показала, як розважається в купальниках з екс-суперницею: "Морква і салатик"

Показати ще

Не обійшлось, уже в «найкращих» українських традиціях, без спроб відкоригувати результати ззовні. Так, 7 листопада відбулась хакерська атака на матеріал щодо антирейтингу мерів українських міст. Вочевидь, у деяких політиків чи їхніх симпатиків, перебіг голосування викликав негативну реакцію.

Варто зазначити, що головною жертвою атаки став міський голова Харкова Геннадій Кернес. Йому «накрутили» близько 3200 голосів. Після цього на голосування поставили ​​захист від злому і його відновили.

Отож сьогодні можемо підбити уже об’єктивні підсумки та назвати «переможців». Зокрема, проаналізувати, в чому ж полягають їхні визначні заслуги.

Почесне перше місце здобув мер Києва Віталій Кличко. Він отримав 24,79% голосів. Услід за ним йде мер Харкова Геннадій Кернес (24,63%). На третьому місці –  міський голова Одеси Геннадій Труханов (10.54%).

Очільник Львова Андрій Садовий опинився на почесному четвертому (9.22%). І закриває п’ятірку «найкращих» господар Дніпра Борис Філатов (3.60%).

Як бачимо, результати дещо відмінні від минулорічних. Проте Віталій Кличко зберігає стабільне лідерство. Politeka запитала в експертів, як вони оцінюють результати читацького голосування.

Андрій Єременко, керівник соціологічної компанії Active Group:

еременко
У Кличка вічна проблема – у нього немає конкурента. Тому його команда нічого не робить, аби просувати свого шефа в інформаційному просторі. Але будь-яка проблема, яка є Києві, одразу підхоплюється тими ж ЗМІ. А все, що корисне робиться міською владою, не помічається. Стандартна ситуація.

Згідно з нашим опитуванням, Кернес із-поміж усіх мерів – найкращий. Там дзеркальна ситуація. Мер найкращий, бо в його місті погано казати про мера не можна. Мітинги за часів Кернеса в Харкові розганяли за допомогою бензопил. Навряд чи там щось зміниться.

А от Філатов завжди був трішечки посередині. Тобто – не найгірший варіант. Загалом, читачі оцінюють мерів радше як національних політиків. Асоціюють їх із політичними партіями, які вони представляють.

Варто зауважити: аби перебити негатив Кернеса та Кличка, треба дуже постаратись. Тому Труханов тут виграє. Був скандал із пожежею в дитячому таборі, але коли це було. Люди мають властивість забувати.

Про Садового – сміттєвий скандал теж невічний. Він потроху вщухає, хоч проблема і не вирішена. Але з порядку денного зійшла.

Окрім того, варто розуміти специфіку кожного міста. В Києві взагалі немає свого місцевого порядку денного, він живе загальнонаціональним. Оцінка киян – це завжди оцінка національних політиків.

В Одесі люди хочуть бути осторонь, поза центральними процесами. Відповідно, сприймають мера як свого керівника. Він для них – головне обличчя. Відповідно – уважно на нього дивляться.

У Харкові вся політика тримається навколо двох осіб – Кернеса і Фельдмана. При тому, що між ними складні стосунки.

У Львові відчуваються європейські традиції. Якщо в Харкові мітинг – це форс-мажор, то у Львові нормально, коли проходять мітинги і депутати цікавляться, що громадяни хочуть і як це вирішити. Тому тут і сприйняття інше.

Дніпро нині трохи в шоковому стані. У нього завжди були «правильні» політики на кшталт Вілкула, які вели лінію партію. Живий мер, такий як Філатов, у них уперше. Ще не розібрались, що таке мер не з системи.

Цікава ситуація в Миколаєві. Там міського голову Олександра Сенкевича відсторонили від обов’язків. Він прийшов із команди, яка не є місцевою. Не влився в розклади. Опинився в опозиції до всього міста, попри наявність своїх депутатів. Тут, найімовірніше, будуть нові вибори.

Віктор Небоженко, директор соціологічної служби «Український барометр»:

Небоженко интервью2
У великих міст України є свої проблеми, тому виділити якогось одного найгіршого мера складно. Щодо Києва, то, поки не випав перший сніг, кияни Кличка терплять, а потім він отримає по повній програмі.

Чи є у нього політично майбутнє – складно сказати. Порошенко посварився з людьми, які зробили його президентом. Тим же Фірташем. А це означає, що він – у певному конфлікті з Кличком. Тож останній може забрати в президента певний процент голосів у Києві і за його межами – це реально.

Найбільш органічно Кличку обіймати посаду міністра спорту. Був би на своєму місці. А коли імітує любов до господарської діяльності, то це має жахливий вигляд.

Звісно, в Києві хотілось би мати іншого мера. Після Черновецького Україна молиться, аби було не гірше. По суті, Кличко прийшов на повністю загаджену територію. Який він мер у підсумку за ці три роки – так і до кінця не зрозуміло.

В Україні звично всіх критикувати. Але все не так просто. Адже мери – це не слабкі люди. Вони тонко балансують між політикою, роботою на місто та економічними інтересами. Зобов’язані крутитись перед центральною владою, бо є питання бюджету. Змушені показувати лояльність до будь-якої влади. Із другого боку, вони завжди під тиском бізнес-структур, які допомогли стати їм мерами. І є ще, звісно, забезпечення послуг містян. А це все дисонансні завдання. Їх неможливо всі виконати.

На Заході такого конфлікту немає. Бо там працює місцеве самоуправління. Там меру не потрібно крутитись, як рибі на сковорідці, аби всім угодити.

Поки що в Україні не бачу таких мерів, які могли б вийти на загальнодержавний рівень. А те, що в кожному місті є свої проблеми і звинувачують у цьому мерів, то це правильно, А як по-іншому? У нас немає мерів-мільйонерів, у нас усі – мультимільйонери, якщо місто велике. Тому хай там скільки їх критикують, вони зубами триматимуться за свої мерські посади.

Романія Горбач