Ініціатори і прихильники прийняття «диктаторського» законопроекту №6688 не залишають надію так чи інакше протягнути його через сесійний зал
Історія скандального законопроекту, спрямованого на введення тотальної цензури в українському сегменті інтернету, не закінчилася на тому, що 5 липня нардепи відмовилися включати його на новий розгляд до порядку денного пленарного засідання. На даний момент існують мінімум два способи вдихнути в законопроект вже «третє» життя.
«Великий український файрвол»
Коротко нагадаємо, про що мова. Рік тому, 12 липня 2017-го, авторський колектив нардепів в складі Івана Винника (Блок Петра Порошенка), Тетяни Чорновол та Дмитра Тимчука (обидва – «Народний фронт») зареєстрував законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері» (всього законопроектом пропонується внести зміни в 10 законів і кодексів України).
Слава Україні: скандал з ФІФА дійшов до ПАРЕ, реакція вражаєПарламентські джерела називають справжнім натхненником розробки законопроекту Сергія Пашинського, ще одного представника «Народного фронту». Сам Пашинський серед співавторів не фігурував, йому цілком вистачало, що комітет ВР з питань національної безпеки і оборони, головою якого він є, обраний головним профільним при розгляді законопроекту.
Спроба включити законопроект №6688 до порядку денного з першої спроби не вдалася. 13 липня 2017 року цю пропозицію підтримало лише 158 нардепів, після чого про проект забули майже на рік, коли повторна спроба розглянути законодавчу ініціативу обернулася грандіозним скандалом із залученням ЗМІ, галузевих інтернет- і IT-асоціацій і міжнародних організацій. Законопроект відкрито порівняли з «диктаторськими законами» 16 сiчня 2014 року, причому порівняння були явно не на користь ініціативи Винника, Чорновол і Тимчука. Ось вже дійсно: «За Януковича такого не було».
Так які ж новели намагаються впровадити автори законопроекту, прикриваючись необхідністю захистити інтернет-простір України від кібертерористів і кібердиверсантів?
1. Дозволити позасудове блокування сайтів на термін до 48 годин за рішенням прокурора або слідчого.
2. Узаконити вкрай розмите формулювання «технологічного тероризму». Згідно із законопроектом, під це визначення може потрапити БУДЬ-ЯКА критика органів влади, місцевого самоврядування, службових осіб цих органів, об’єднань громадян і юридичних осіб.
3. Практично повністю знищити анонімність в Мережі за рахунок обов’язкової установки провайдерами (за свій рахунок!) спеціальних технічних засобів (DPI) для моніторингу інтернет-трафіку. DPI дозволять стежити за всім, що роблять користувачі, і здійснювати блокування. За словами експертів, від подібної практики відмовилися навіть в РФ, Білорусі, Китаї та Казахстані.
3а. Перший побічний ефект – подорожчання послуги доступу до Інтернету (провайдер перекладе свої витрати по встановленню DPI на споживачів) і зниження швидкості передачі даних.
3б. Другий побічний ефект – корупційна складова: закупівля DPI-рішень практично зі 100% вірогідністю буде здійснена у ізраїльської компанії Allot (про це відкрито говорять експерти і представники IT-бізнесу).
3в. Третій – монополізація ринку, вичавлювання з нього дрібних і середніх гравців, які не зможуть дозволити собі дороге обладнання і ПЗ.
4. Створити в Україні аналог сумнозвісного Роскомнагляду: єдиний реєстр сайтів, що підлягають блокуванню, який буде вести Нацкомісія з держрегулювання в сфері зв’язку та інформатизації.
Спроба номер два з половиною?
21 червня 2018-го лише з третьої спроби законопроект №6688 все-таки включили до порядку денного сесії. «За» проголосували 238 нардепів. 4 липня «оборонний комітет» під керівництвом Пашинського одностайно рекомендував прийняти його в першому читанні.
Представники медіа та бізнес-співтовариств буквально встали на дибки. Вагоме слово сказав представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Гарлем Дезір ( «Це ставить під загрозу вільний доступ до інформації в Інтернеті»).
Контраргументи прихильників введення інтернет-цензури були відверто слабкими і зводилися до звинувачень в стилі: «Хто проти – той агент Путіна».
5 липня спроба розглянути законопроект в залі провалилася: його розгляд (навіть не прийняття!) підтримали лише 158 народних обранців: крім неповних складів БПП, Народного фронту і радикалів Ляшка не голосував практично ніхто.
– значна частина депутатів сама є власниками інтернет-ресурсів;
– прийняття такого закону поставить всіх, хто його підтримав, на один щабель з Партією регіонів часів «диктаторських законів» (якщо не гірше);
– парламентаріям очевидно, що за галасом про кібербезпеку ховається банальний передвиборчий піар авторів скандального законопроекту.
Здавалося б – небезпечну ідею поховано? Як би не так! У понеділок, 9 липня, за підсумками погоджувальної ради спікер парламенту Андрій Парубій заявив, що на новому пленарному тижні депутати розглянуть законопроекти, до яких не дійшли руки минулого тижня. У тому числі він назвав і злощасний №6688.
Ані 10, ані 11 липня «диктаторський законопроект» в порядку денному не з’явився, що, знаючи специфіку роботи Верховної Ради, зовсім не виключає, що він не може «раптово» спливти в четвер, 12-го.
Але навіть якщо законопроект не вдасться провести через зал «нахрапом» або хитрістю, автори відкликати його не збираються і вже встигли підготувати запасний аеродром.
Так Іван Винник заявив, що законопроект №6688 буде доопрацьовано в профільному комітеті (читай: під чуйним керівництвом Пашинського) з урахуванням думок «фахівців ОБСЄ, фахівців Європейської консультативної місії, яка працює в Україні, Посольства США та обов’язково фахівців НАТО».
Заспокійлива заява? Дзуськи, адже далі Винник говорить наступне: «Ми розуміємо, що проект не є досконалим. Ключові напрямки доопрацювання будуть однозначно робитися за ініціативою розробників, навіть без відповідних пропозицій від кого-небудь іншого, тому що ми вивчили дуже великий обсяг інформації».
Доступною мовою: всі зміни в законопроект запропонують самі Винник, Тимчук та Чорновол, які попередньо «врахують думки», а інших просять не турбуватись.
(З тим, як «враховує думки» Дмитро Тимчук, можна ознайомитися, наприклад, тут).
Ще цікавий момент: Винник не може пояснити, яким чином його законопроект наполегливо потрапляє до порядку денного, навіть після провальних голосувань про його включення до розгляду.
«Насправді цей проект включений до порядку денного. Але я як доповідач з цього проекту скажу те, що сказав вам – спочатку ми доопрацюємо текст в комітеті, ми його оприлюднимо, зробимо збалансованим, щоб з одного боку захистити національні інтереси від злочинної пропаганди, з іншого – дотримуватись основних постулатів свободи слова, прав людини і т. ін.», – заявив він.
Простіше кажучи, прихильникам позасудового блокування сайтів необхідно домогтися легітимації свого законопроекту через його розгляд в першому читанні. Нехай воно буде провальним – важливо, щоб №6688 просто повернули на доопрацювання в комітет. А вже в комітеті під керівництвом Пашинського знають, що робити.
За оцінками Тимчука, нова спроба розглянути законопроект №6688, швидше за все, відбудеться восени.
Не тільки інтернет-цензура
Ніжне ставлення «фронтовиків» до ЗМІ проявилося не тільки в бажанні блокувати інтернет-сайти за бажанням будь-якого прокурора або СБУшника. Напередодні не менш скандальною ініціативою відзначився і парламентський комітет з питань регламенту і організації роботи Верховної Ради під керівництвом ще одного представника НФ – Павла Пинзеника.
Так, комітет рекомендував заборонити журналістам доступ в кулуари на першому і другому поверхах Ради, загнавши їх у «гетто» на третьому – в спеціально створюваний для цього «прес-центр».
Зрозуміло, що за реалізації такої ідеї про повноцінну парламентську журналістику можна буде забути: з представниками ЗМІ спілкуватимуться тільки офіційні спікери фракцій, які і так мало не цілодобово не зникають з екранів телевізорів. Та й весь формат спілкування зведеться хіба що до брифінгів.
Джерело: HYSER
