від транзиту російських вуглеводнів
Власник і оператор чеської частини нафтопроводу «Дружба» Mero може продовжити його до кордонів з Німеччиною, повідомило “Радіо Прага“. Декларується, що цей маневр дозволить переправляти російську нафту через Чехію транзитом на німецькі нафтопереробні заводи. Насправді з’єднання південної і північної гілки МН «Дружба» має знизити залежність Чехії, а в перспективі Словаччини та Угорщини від поставок «чорного золота» через Україну. Таким чином, слідом за російським газом країни Європи страхують і транзит російської нафти від дій нібито «неадекватного сусіда».
Мero є єдиною компанією з транспортування нафти в Чехії і забезпечує зберігання основних обсягів національних стратегічних кризових запасів нафти, їй також належить нафтопровід IKL (Інгольштадт-Кралупи-Литвинов).
Йдеться про можливість продовження «Дружби» до південно-західних кордонів з Німеччиною вздовж траси нафтопроводу IKL, повідомив голова ради директорів Mero Станіслав Бруна.
Нафтопровід IKL в Німеччині з’єднаний з трансальпійським трубопроводом TAL, через який нафта з італійського порту Трієст через Альпи надходить в Австрію, Південну Німеччину і Чехію. TAL працює на межі своєї пропускної здатності, в зв’язку з чим дуже складно було вести переговори про збільшення імпорту сирої нафти з Трієста, повідомив Бруна.
За часів СРСР по «Дружбі» надходило практично 100% необхідної Чехії нафти. В даний час по «Дружбі» в республіку надходить приблизно 45% необхідної нафти, решта йде по нафтопроводу IKL.
Бажання Чехії отримувати більше нафти через Трієст пов’язано з тим, що в цей порт з арабських країн і від інших постачальників на танкерах надходить малосірчаниста нафта (так звана «солодка нафта»), тоді як вміст сірки в нафті «Дружби» постійно збільшується, і зараз підійшло до граничних для сорту Urals показниками в 1,8%.
У Чехії зростає попит на «солодку нафту». Трубопровід IKL має достатню пропускну спроможністю, щоб наростити її поставки в Чеську Республіку з хаба в Інгольштадті.
Продовження «Дружби» уздовж траси IKL від Литвинова до кордону з Німеччиною технічно здійсненне. Обидва нафтопроводи стикаються в Нелагозевсі, де знаходиться найбільше в Чехії стратегічне нафтосховище. «Дружбу» передбачається продовжити до НПЗ Льойна, і, далі до Ростока на узбережжі Балтійського моря або Шведта поблизу західного кордону Німеччини. Нові трубопроводи будуть з’єднані з німецької системою трубопроводів, що має багато вхідних пунктів імпорту сировини, наприклад, через білоруську гілку “Дружби” і Польщу.
«Ми серйозно розглядаємо пропозицію про продовження «Дружби»», – підтвердив Бруна. У разі реалізації проекту Чехія зможе переправляти російську нафту на німецькі НПЗ і купувати більше «солодкої нафти», що надходить по нафтопроводу TAL.
Передбачається, що нова гілка “Дружби” підвищить і прибутковість чеських НПЗ, на яких переробляється малосірчаниста нафта.
Нові трубопроводи не тільки дозволять постачати більше російської нафти в Німеччину через білоруську гілку “Дружби”, а й при необхідності дозволять запустити нафту в зворотному напрямку – з німецької системи нафтопроводів в сторону Чехії, Словаччини та Угорщини. Раніше повідомлялося, що влада Словаччини та Угорщини замислюються про будівництво обхідних трубопроводів, які б дозволили їм отримувати нафту в обхід України.
Це і логічно, так як отримання нафти через південне відгалуження «Дружби» – зайвий гак, відповідно вище тарифи. Через Польщу дешевше і надійніше.
Східно-Європейські країни давно вже не вірять у стабільність перекачування через Україну, намагаючись здобути незалежність від ненадійного транзитера. І якщо з приводу «Північного потоку» ще йде чергова перепалка в паблік, то щодо нафтової диверсифікації навіть запеклі прибалтійські русофоби вважають за краще мовчати.
Чехія свого часу категорично відкинула пропозиції про запуск нафтопроводу IKL в реверсному режимі, в сторону Німеччини. Будівництво нових газопроводів з півдня і півночі в обхід України позбавить республіку до 80% обсягу газу, що нині перекачується, і зробить її газотранспортну систему збитковою. Плани Чехії з будівництва нових нафтопроводів вглиб Німеччини поставлять під питання і обсяги прокачування нафти по українській гілки «Дружби».
Підсумком «української диверсифікації» стане щорічна втрата майже $3 млрд від газового транзиту. Плюс сотні мільйонів доларів від скорочень поставок нафти. Протягом найближчих 3-4 років Україна, нарешті, може отримати бажану незалежність від російських вуглеводнів.
