Тінь імпічменту над Трампом: секрети для Росії і робота для спецпрокурора

Відразу кілька комітетів Конгресу тут же побажали почути додаткові пояснення як від екс-глави спецслужби, так і від представників президента; Мін’юст призначив спецпрокурора, покликаного таки докопатися до істини, а ряд консервативних республіканців почали вельми голосно шепотітися про те, що віце-президент Майк Пенс куди більш гідний головного крісла, ніж його нинішній шеф.

Прийнявши рішення завдати масованого ракетного удару по базі ассадитів у Сирії, президент Сполучених Штатів Дональд Трамп істотно поліпшив своє становище як на міжнародній арені, так і всередині країни. Американська преса і законодавці, так само як і лідери демократичних країн, вітали рішучість глави Білого дому. Візит держсекретаря Рекса Тіллерсона в Москву і його жорстка розмова з господарем Кремля Володимиром Путіним і його головним дипломатом Сергієм Лавровим вселив в вашингтонський істеблішмент впевненість, що Трамп остаточно прозрів в російському питанні і відтепер буде вести діалог з кремлівськими лідерами єдино зрозумілою їм мовою – мовою сили, час від часу приправляючи свої аргументи чимось на кшталт крилатих ракет.

Готовність підставити своє плече президенту висловили практично всі республіканці, включаючи і внутрішню опозицію всередині Великої старої партії в особі сенаторів Марко Рубіо, Джона Маккейна і Ліндсі Грема, а також ряд впливових демократів. Зміцнивши свої позиції і завоювавши певний авторитет, Білий дім навіть зміг провести ряд досі заблокованих через брак голосів ключових ініціатив: переглянути Бюджет в частині підвищення планки запозичень, затвердити призначення до Верховного суду консервативного судді Ніла Горсача і (головне) скасувати Obamacare.

Здавалося, Дональд Трамп намацав ту лінію поведінки, яка забезпечить йому певний запас міцності і впливовості; що Трамп, при всій своїй ексцентричності, став цілком собі нормальним президентом США. Подальше показало, що надії залишилися всього лише надіями.

Відставка Комі

Трохи більше тижня тому, 10 травня, Америку потрясла звістка про звільнення президентом директора Федерального бюро розслідувань Джеймса Комі. Тут потрібно підкреслити, що формально, звільнення керівника ФБР – прерогатива глави держави. Разом з тим, глава відомства призначається на 10 років. І, за усталеною традицією, протягом цього терміну його намагаються не чіпати – в цьому і полягає одна з основних гарантій незалежності Бюро і його політичної незаангажованості.

Проте, відставка Комі не справила б у Вашингтоні ефекту бомби, що розірвалася, якби не 2 обставини.

По-перше, Джеймсу Комі Трамп певною мірою зобов’язаний своїм президентством: фебеерівці вперто не хотіли вести дещо призабуту справу про особистий поштовий сервер екс-держсекретаря і кандидата від демократів Хілларі Клінтон. Але 28 жовтня минулого року Комі вирішив не просто відновити справу, а оприлюднити нові цікаві факти: виявляється, недбалість пані Клінтон дійшла до такого ступеня, що все її листування було доступне, серед іншого, і з домашнього комп’ютера її найближчої помічниці Хуми Абедін. (Яка, до речі, сама по собі – примітна особистість; досить сказати, що батьки Хуми – переконані ісламісти, які проживають в Саудівській Аравії і видають там же Journal of Muslim Minority Affairs, який публікує матеріали про те, як підступні американці самі влаштували у себе 11 вересня ). Подробиці, які спливли буквально за тиждень до виборів, настільки шокували прихильників кандидата від демократів, що деякі з них просто не пішли на вибори, посприявши, таким чином, перемозі Трампа. Який, до речі, похвалив тоді Комі, назвавши того «сміливою людиною».

По-друге – і це куди важливіше – очолюване Джеймсом Комі відомство продовжувало розслідувати контакти команди глави Білого дому з росіянами. Більш того, незадовго до свого звільнення Комі попросив додаткові кошти на це розслідування.

І знову – шури-мури з росіянами

Звільнення чоловіка, який курирував розслідування потенційних зв’язків людей Дональда Трампа з Кремлем, стало воістину царським подарунком до візиту глави МЗС РФ Сергія Лаврова до Вашингтона. До речі, відразу ж після зустрічі, російське інформагентство ТАСС опублікувало фотографії з закритої частини заходу, на яких видно Дональда Трампа, Сергія Лаврова і посла РФ в Сполучених Штатах Сергія Кисляка (так-так, того самого, з яким американські політики тепер намагаються взагалі не перетинатися, бо він вважається чимось на зразок глави російського шпигунського гнізда в Вашингтоні). На фото видно, що Трамп і росіяни жартують, посміхаються і взагалі добре проводять час. До речі, сам Трамп високо оцінив цю зустріч.

Трохи пізніше джерела видання The New York Times розповіли, що на зустрічі Дональд Трамп безпосередньо пояснив своїм російським гостям про мотиви звільнення директора Джеймса Комі. «Я тільки що звільнив главу ФБР. Він був божевільним, просто божевільним», – чи то похвалився, то чи поскаржився росіянам президент Сполучених Штатів, додавши, що він перебував під «великим тиском» через розслідування втручання Росії у вибори в США і тепер «від нього позбувся».

Відразу ж після візиту, що пройшов в настільки райдужною атмосфері, газета The Washington Post з посиланням на власні джерела повідомила, що президент США під час зустрічі передав росіянам розвіддані щодо ІДІЛ, які були настільки секретними, що не призначалися для надання навіть близьким союзникам Сполучених Штатів.

Спочатку команда Дональда Трампа в своєму фірмовому стилі почала все заперечувати. До речі, неприємно вразила позиція Радника з нацбезпеки Герберта Макмастера, що почав разом з усіма вигороджувати свого шефа. До цього за генералом закріпилася репутація виключно чесної людини, що не боїться до того ж сперечатися з найбільш високопоставленим начальством.

Але пізніше сам Трамп написав в своєму Twitter, що мав повне право ділитися інформацією з ким завгодно.

«Як президент я хотів би поділитися з Росією фактами щодо тероризму та безпеки польотів, у мене є повне право це зробити», – сказав, як відрізав, господар Овального кабінету.

Підтвердився і надсекретний характер переданих розвідданих. І якби, наприклад, подібну інформацію оприлюднив рядовий співробітник Центрального розвідувального управління, то він був би не просто розжалуваний за посадовий злочин, а й виявився б за гратами на строк до десяти років.

До речі, інформація потрапила до американців від ізраїльських колег. Виявляється, у всюдисущої ізраїльської розвідки є агент в лігві ісламістів, який і є джерелом зазначених відомостей. З огляду на особливий характер відносин Москви, Дамаска і Тегерана, тепер це джерело можуть вирахувати і, м’яко кажучи, не самі дружні до єврейської держави режими.

«Під загрозою опинилося не тільки це джерело інформації, але і майбутні інформатори», – заявив колишній директор Національного центру контррозвідки Метт Олсен. А екс-посол Сполучених Штатів в Ізраїлі Ден Шапіро охарактеризував 45-го президента і його оточення «безтурботними людьми, які погано розуміють, якими шляхами видобувається надсекретна інформація».

Природно, ізраїльтяни не в захваті від такої поведінки стратегічного союзника і навряд чи тепер передадуть американцям (поки Трамп біля керма) хоч якусь інформацію. До речі, після цієї історії і європейські країни не виключають тимчасового заморожування надання розвідувальної інформації не в міру балакучому главі Білого дому.

Реакція Конгресу

Але повернемося до тепер уже колишнього керівника ФБР. Виявляється, ще в лютому президент просив Джеймса Комі закрити розслідування щодо російських зв’язків попереднього радника з національної безпеки Майкла Флінна.

«Я сподіваюся, ви знайдете спосіб і відпустите Флінна, він хороший хлопець», – нібито казав Дональд Трамп директору «федералів», попросивши перед цим вийти віце-президента Майка Пенса і міністра юстиції Джеффа Сешнса.

У свою чергу, з’ясувалося, що директор ФБР фіксував на папері зміст всіх своїх бесід з Дональдом Трампом – до речі, цілком стандартна практика для керівників американських силових відомств. Дізнавшись про це, ряд комітетів обох палат Конгресу вже висловили бажання ознайомитися з конспектами Комі, а також – послухати його покази особисто. Причому, серед бажаючих – не тільки законодавці-демократи, а й численні однопартійці президента, що для нього зовсім вже не в радість. У числі останніх – сенатори-республіканці Річард Бурр (Північна Кароліна) і Чарльз Граслей (Айова), конгресмен Джейсон Шаффец (Юта). Більш того, заслухати свідчення екс-директора ФБР побажали ті, хто підтримував Трампа завжди і у всьому – лідер більшості в Сенаті Мітч Макконнелл і навіть спікер Палати представників Пол Райян.

Намагаючись захищатися (а кращий захист, на думку Дональда Трампа – напад), президент сам підлив масла у вогонь. «Джеймсу Комі слід сподіватися, що він, Трамп, не вів ніяких аудіозаписів їх розмов у Білому домі, якщо той збирається ділитися з пресою якийсь конфіденційною інформацією», – протвіттив Трамп 12 травня.

Спроби погрожувати компроматом (так само як і комізм ситуації – якось не по чину чинному президенту «писати» керівників своїх же спецслужб) ще більше загострили пристрасті. Конгресмени тут же зажадали від Дональда Трампа передати ці записи комітету, що веде розслідування російських зв’язків команди президента. В оточенні Комі ж заявили, що також не проти публікації плівок (якщо вони, звичайно, існують), і що американський народ дізнається з них багато нового і цікавого.

На території імпічменту. Призначення спецпрокурора

У середу ввечері стало відомо, що заступник міністра юстиції Род Розестайн призначив керівника ФБР в 2001-2013 роках Роберта Мюллера спеціальним радником (або спеціальним прокурором), покликаним таки розслідувати зв’язки команди Трампа з Кремлем і встановити остаточну істину.

Трамп відреагував на призначення досить спокійно.

«Розслідування підтвердить, що ми вже й так знаємо: немає ніякого зв’язку між моєю кампанією і будь-яким іноземним втручанням. Я чекаю з нетерпінням завершення цього питання», – заявив він. У той же час, він назвав те, що відбувається «величезною полюванням на відьом».

У той же час, законодавці-демократи, ряд відомих республіканців (включаючи наших старих знайомих Рубіо і Маккейна), мас-медіа та громадськість вітали призначення спецпрокурора. Також найвищих похвал була удостоєна кандидатура самого Роберта Мюллера. Призначенець спершу Джорджа Буша-молодшого, а потім Барака Обами, Мюллер очолював Бюро 12 років замість належних десяти. Прийнявши керівництво службою 4 вересня 2001 року, вже через тиждень зіткнувся з наслідками наймасштабнішого теракту у світовій історії. Успішно провів реформу ФБР, що включає в себе посилення контртерористичних підрозділів і служб зі збору інформації. Відомство стало активніше співпрацювати з Центральним Розвідуправлінеям і іншими спеціальними службами, включаючи директорат Національної розвідки.

Співробітники, які працювали раніше з новопризначеним спецпрокурором, характеризують його як неймовірно організовану, зібрану і зосереджену людину, яка вміє максимально ефективно організувати роботу для досягнення поставлених цілей. А також як надзвичайно жорсткого керівника, що ставить високі вимоги до підлеглих.

В останні десятиліття, спеціальні прокурори призначалися тричі. Арчибальд Кокс був звільнений президентом Річардом Ніксоном під час розслідування «Уотергейту». Це не врятувало Ніксона, і трохи пізніше він був змушений піти у відставку, інакше його б усунули у порядку імпічменту. Лоуренс Уолш сім років розслідував обставини таємних поставок озброєння до Ірану адміністрацією Рональда Рейгана. Це розслідування коштувало американській скарбниці 37 мільйонів доларів і закінчилося звинуваченнями другорядним учасникам, які були амністовані в 1994 році тодішнім президентом Джорджем Бушем. Нарешті, в кінці 90-х років минулого століття незалежний обвинувач Кеннет Стар розслідував звинувачення 42-го президента Білла Клінтона в наданні неправдивих свідчень у справі про неслужбові відносини президента з співробітницею Білого дому Моніки Левінські. Тоді спроба імпічменту була підтримана Палатою представників і відхилена Сенатом.

Зараз, на думку Джона Маккейна, скандали, що відбуваються з Дональдом Трампом за сукупністю «досягли масштабу Уотергейту». При цьому у Трампа вже явно є цілий набір «досягнень», необхідних для початку процедури імпічменту. Нагадаємо, згідно з розд. 4 ст. II Конституції США, підставою для початку цієї процедури є «державна зрада, хабарництво або інші важливі злочини і проступки (misdemeanors)».

Незважаючи на те, що поняття «важливі злочини і проступки» не визначається американським правом, прийнято вважати, що воно включає в себе будь-які серйозні правопорушення: від зловживання своїми повноваженнями до відвертої корупції, від «неповаги» до інших гілок влади до банальних розтрат державних коштів або майна, а також – моральну невідповідність займаній посаді.

Так що зараз від початку імпічменту 45-го президента відокремлює лише розслідування спеціального прокурора Роберта Мюллера і наявність політичної волі обох палат Конгресу. До речі, вивченням нюансів процедури відсторонення президента від посади зайнялися і юристи Білого дому – на всякий випадок.

А тим часом, як стверджує американське видання POLITICO, все більше консервативно налаштованих республіканців починають все сміливіше і сміливіше промовляти: «Президент Пенс».