Українці жили в епоху пізнього Брежнєва, тому часи раннього Гройсмана сприймають просто як черговий “цікавий час”. І якщо китайці бажають своїм близьким не жити в період, коли кожні п’ять хвилин відбувається щось глобальне, то наші співвітчизники просто не уявляють, як може бути інакше.
Посудіть самі, ну в якій іще європейській країні президент скаже «головному листоноші Пєчкіну»: «Чуєш, зарплату зніми».
Лише уявіть: виходить, наприклад, сивочолий старець Серджо Маттарелла, президент Італії, і, звертаючись до керівника Poste Italiane, заявляє: «Зменш зарплату, а то я за себе не ручаюся, мамою клянусь».
У нас же довгий ряд нулів у зарплатній відомості спочатку шанувався ледь не як головний маркер реформ, безглуздих і нещадних, як російський бунт, і кожен «блакитний злодюжка» міг заявити: «Я чому раніше хабарі брав, бо у мене зарплата маленька була, а зараз я добрим стану».
Ну а тепер влада вирішила грати на пониження, наївно вважаючи, що це якось вплине на підвищення її рейтингу.
Часу залишається мало, і за кілька місяців потрібно якось розчистити те місце, куди “ходили по великому і по малому” – тобто свідомість електорату. А для цього просто необхідні максимально прості смисли, присмачені солоним слівцем, почерпнутим де-небудь на ринку при спілкуванні з вантажниками.
Враховуючи стан нашої економіки, де критична маса непрофесіоналізму наближається до ядреного вибуху, і той факт, що на владному олімпі зібралося сонмище «неляканих розумників навпаки», привід для чергового вкидання гнойової кульки до лав електорату особливо шукати не доводиться.
Цього разу постаралися облгази, які, м’яко скажемо, не мають народної любові. Вже який місяць вони мучать абонентів повідомленнями про нібито накопичені ними борги за минулі періоди і навіть намагаються здирати додаткову плату за доставку газу.
«Та як це вони посміли», – не втримався прем’єр, і групка облгазів сиротливо заволала в кутку: «Не вели стратити».
Але прем’єра просто так розжалобити не вдасться. «Їх треба вжарити по перше число, бо монополісти вже сіли на голову і звісили ноги», – заявив він. Уже найближчим часом облгази необхідно привести до тями за допомогою глобальної перевірки.
Процес вжарювання викликає аж надто пікантні асоціації, особливо у любителів німецького кінематографа. Відразу згадується сценка зі старого фільму «Людина з бульвару Капуцинів»:
– Якщо він доторкнеться до неї пальцем, я перегризу йому глотку.
– Я братиму участь.
Багато з тих, хто почув заяви прем’єра, теж не проти взяти участь у процесі вжарювання облгазам, тим паче цей процес не тільки приємний, а і грошовий. Це саме той випадок, коли за задоволення не те що не потрібно платити, а ще і можна отримати «помірну плату».
Хоча ключова фраза для розуміння була не ця: «Я теж бачив це в ЗМІ, й стурбований, бо людям нараховують якісь химерні борги. Заявляю, платіть не більше ніж 8,55. І тільки по лічильнику. Все інше – шахрайство. Жодних минулих боргів бути не може”.
І ось тут, як то кажуть, сталося стрітення епохи пізнього Брежнєва і раннього Гройсмана. Річ у тім, що більшість абонентів у містах не мають газових лічильників, споживання газу для них розраховується за так званими нормами. У попередні роки – це був клондайк, адже списувалися на населення одні обсяги, а реально споживалися зовсім інші. Але за останні роки адреса скарбнички змінилася.
Відтепер кеш-фло почали концентрувати в дещо іншому місці, тому самому, де дуже люблять американських мам. А облгази разом з їхнім господарем опинилися на узбіччі історії, і соціальні норми споживання почали посилено різати.
У результаті утворився певний обсяг неоплаченого газу Х, який тепер потрібно якось розкидати по абонентах.
До чого тут Брежнєв? Просто згадався анекдот про те, як ветерани попросили Леоніда Ілліча розпорядитися подовжити усико на пробці дешевої пляшки горілки. На що генсек відповів, відкручуючи пробку елітної «Столичної»: «І навіщо тут усико”.
Точно так само вчинив і прем’єр: «Платіть по лічильнику» – порадив він абонентам, у яких цього самого лічильника зроду не було. Прозвучало це майже як: «Пиляйте гирі».
Що маємо в сухому залишку.
Завдяки зростанню ціни на газ українського видобутку так звана енергетична складова в ціні газу виросла до 80%, тоді як у ЄС – 44%.
Це означає, що грошей на розвиток мереж і встановлення тих-таки лічильників у транзитних компаній практично не залишиться. Зараз увесь дохід від продажу газу населенню і підприємствам ТКЕ втягується в Нафтогаз як у гігантську воронку.
У облгазів залишається лише один шлях – повільна смерть, у процесі якої їх будуть іще й «вжарювати». Страшний процес.
Ну і в підсумку – здійснюється рожева мрія керівництва Нафтогазу, коли саме ця компанія ліквідує всіх посередників і буде продавати газ безпосередньо населенню та комунальникам.
Під слушним приводом ліквідації прокладок. І якщо європейські друзі все ще чекають від НАК завершення анбандлінгу, тобто поділу його на три незалежні структури з видобутку, продажу і транзиту газу, то в самій компанії готують анбандлінг навиворіт, коли всі ці функції стануть ще більш монолітними.
І ось тоді до енергетичної складової ціни на газ можна буде сміливо додавати і транспортну націнку у вигляді витрат на мережі, вузли обліку тощо, в результаті чого кеш-фло новоявленого монополіста стане ще щільнішим, а кишені простих українців – «вітрянішими».
Як це може бути, можна побачити на практиці славного міста Кропивницького. Так, нещодавно був опублікований аналітичний матеріал щодо нових тарифів на тепло і ГВП. І що ж ми побачили? А побачили чергового «кролика в циліндрі»: найдорожче тепло саме в Кропивницькому – за ціною 1853 грн / Гкал.
Це, напевно, тому, що Кіровоградгаз належить Нафтогазу і тут реалізується “рожева мрія” керівництва даної компанії – продаж газу населенню “без посередників” (в даному випадку – через свого «посередника»).
Загалом, все як завжди: в Україні з корупцією чомусь борються за допомогою підвищення тарифів, а не судами і слідчими органами, а “ринок без посередників” вах як несподівано призводить до зростання цін на тепло. Все “алогічно”, але це ніяк не впливає на “квітчастих папуг”, які на всіх ефірах віщають про те, що корупція в Україні буде остаточно переможена лише тоді, коли ми нарешті вийдемо на показники найдорожчого газу в світі.
У всій цій історії дивує лише одне. На тлі традиційної нелюбові уряду і Нафтогазу комусь вдалося використати перший для розчищення галявини для другого. Непоганий диригент, скажу я вам, постарався. І ідея хороша: ліквідуючи прокладки, перетворити всю країну на один великий памперс.
Олексій Кущ, економіст та фінансовий аналітик, спеціально для «Політеки», 17 грудня 2018 року
Нагадаємо, газ для України досяг рекордної ціни.
Як повідомляла Politeka, Квартал різко звернувся до влади через тарифи.
Також Politeka писала, що Україна більше не буде залежати від чужого газу.
