Ганна Онищенко: соратниця колишнього прем’єра та нинішній держсекретар

Ганна Онищенко з’явилася в уряді несподівано. До посади міністра Кабміну вона 10 років пропрацювала у сфері юриспруденції. Коли отримала цю посаду, у всіх одразу виникло питання: чия вона людина та хто її просунув? Уся правда про колишнього міністра і чинного державного секретаря Міністерства юстиції.

Біографія

Ганна Володимирівна Онищенко народилася 15 жовтня 1984 року. Дитинство пройшло в місті Київ.

Сім’я

Батьки – батько Володимир Олександрович, матір Наталія Павлівна.

Одружена з колишнім працівником прокуратури Одеської області Буяджи Сергієм Анатолійовичем. Подейкують, що її чоловік, який має прізвисько “Буйок”, тісно пов’язаний з одеськими кримінальними авторитетами. Ганна Володимирівна взяла прізвище чоловіка. Подружжя виховує доньку Марію.

Освіта

У 23 роки отримала другий вищий академічний ступінь – стала магістром права. Кваліфікацію здобула в магістратурі Київського національного університету ім. Т. Шевченка, спеціальність “Правознавство”.

У 27 років отримала високий науковий ступінь кандидата юридичних наук.

Кар’єра та громадська діяльність

Іще не закінчивши навчання в університеті, Онищенко Ганна почала свою трудову діяльність. Будучи 20-річною студенткою, вона влаштувалася на роботу в столичну філію ТОВ “Юридична фірма “А-Лекс”.

Пропрацювавши тут два роки юрисконсультом, дівчина продовжує рік працювати на аналогічній посаді, тільки вже в іншій організації. Вона вирішувала правові питання в установі та захищала інтереси представництва “Приватбанку”.

Маючи гарний досвід за плечима, в такому молодому віці – лише 23 роки – влаштовується юристом у ЗАТ “Столична юридична група”. Два роки була співробітником, із безпосередньою участю якого проводилися важливі угоди, вирішувалися спори або судові процеси організації.

Через два роки її трудова діяльність пов’язала з ТОВ “Адвокатська компанія “МЛГруп”. Протягом чотирьох років вона була тут начальником відділу корпоративного управління.

Згодом рік пропрацювала в претензійно-позовному відділі юридичного Департаменту забезпечення ПАТ “Укрнафта”. Перебувала на посаді провідного юрисконсульта не більше ніж рік.

У 30 років – заступник міністра юстиції України Павла Петренка. Її призначили на цю посаду в березні 2014 року. Через два місяці обійняла посаду голови Державної реєстраційної служби України.

Буквально через півроку Ганна Онищенко обіймає посаду міністра Кабінету міністрів України. Верховна Рада затверджує її кандидатуру 2 грудня.

Із 14 квітня 2016 року цю посаду обійме Олександр Сергійович Саєнко. Його призначили відразу після того, як сформували новий уряд, і місце Арсенія Яценюка зайняв Володимир Гройсман.

Дівчина приступила до роботи в уряді Арсенія Яценюка відразу після Євромайдану.

Але ще до міністерської посади вона співпрацювала з тепер уже колишнім прем’єр-міністром країни.

За рік до її призначення на цю посаду їй довелося представляти інтереси Яценюка в суді з приводу травневих подій у столиці. Справу було програно. Суд вимагав від прем’єра спростування інформації, що за провокаціями стояв секретар Ради національної безпеки та оборони України Андрій Клюєв.

За період перебування на посаді вона звільнила сорок осіб лише з апарату Українського державного реєстру. Серед них – керівники департаментів. Деякі з них були звільнені через порушення присяги держслужбовця.

З січня 2017 року стає держсекретарем Міністерства юстиції України.

Декларація

Згідно з декларацією за 2013 рік, Ганна Онищенко зазначила загальну суму сукупного доходу в розмірі тридцять п’ять тисяч дев’яносто дев’ять гривень. Членів сім’ї – сорок одну тисячу триста вісім гривень.

Заробітна плата, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) декларанту відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору, становили тридцять тисяч сто дев’яносто сім гривень. Членів сім’ї – аналогічна сума до зазначеної у графі «загальна сума сукупного доходу». Дивіденди, проценти – чотири тисячі дев’ятсот дві гривні.

Вона задекларувала квартиру загальною площею сто шість квадратних метрів. І вказала суму її придбання – дев’ятсот сімдесят вісім тисяч дев’ятсот сорок чотири гривні.

Цікаво, як при зарплаті трохи менше ніж сорок тисяч можна було назбирати таку суму? І скільки часу для цього знадобилося б за умови, що не буде інфляції?

Окрім цього, у декларації вказано майно, що перебуває у власності, оренді чи на іншому праві користування сім’ї декларанта: дві земельні ділянки. Перша – площею одна тисяча двісті п’ятдесят квадратних метрів. Друга – п’ятсот сорок шість квадратних метрів. А також невеликий житловий будинок – майже двадцять шість квадратів. І квартира площею майже сімдесят п’ять квадратних метрів.

Із транспортних засобів родині належать два авто: Skoda Octavia Tour 2006 р. в. і ГАЗ 2410 («Волга») 1990 р. в. Сума коштів на рахунках у банках та інших фінансових установах – лише три тисячі сімсот тридцять чотири гривні. Розмір внесків до статутного капіталу товариства, підприємства, організації – двадцять тисяч гривень. Ця сума проходить декларацією з року в рік.

У документі за 2014 рік заммінстра декларує ту саму нерухомість і ті самі транспортні засоби. Змінилася загальна сума сукупного доходу, яка становила тепер сто сім тисяч триста сорок сім гривень. У 2015 році ця сума зменшиться – сімдесят п’ять тисяч сімсот тридцять три гривні.

Дохід членів сім’ї в 2014 році – шістдесят сім тисяч вісімсот дванадцять гривень. А в 2015, навпаки, у батьків збільшиться – сто чотири тисячі двісті п’ятдесят. Пенсія батьків – шістдесят сім тисяч вісімсот дванадцять гривень. Наступного року – майже на три тисячі більше.

Зазначено, що тридцять три тисячі сімсот двадцять шість гривень їй перейшли у спадок. Батьківська квартира вже вказана в графі власності декларанта. На банківському рахунку зберігає невелику суму – трохи більше ніж сім тисяч гривень.

Новини та компромат

Обіймаючи посаду керівника апарату, Онищенко Ганна Володимирівна охоче ділилася в інтерв’ю своїми подальшими планами про пілотні та інші проекти уряду.

Звітуючи про плани Міністерства юстиції спільно з Державною реєстраційною службою, вона відзначала, що ці відомства роблять усе можливе для того, щоб знищити ті черги, які накопичилися від попередньої влади і продовжують накопичуватися в зв’язку з подальшими процесами.

Одна з найбільших проблем, за її словами, необхідність державної реєстрації договорів оренди земель сільськогосподарського призначення.

Щоб покращити життя аграріїв до кінця року, Державна реєстраційна служба просто зобов’язана зареєструвати не менше ніж мільйон таких договорів. Враховуючи, що в районах максимум два реєстратори, мінімум – один, виправити ситуацію фізично доволі складно.

Ганна Онищенко говорила, що Реєстраційна служба намагається всіляко спрощувати цю ситуацію: «наприклад, нещодавно було ухвалено наказ Міністерства юстиції України, прозваний у народі «про екстериторіальність», що дозволяє за рішенням керівника обласного рівня Реєстраційної служби визначати ті райони, які можуть брати договори не тільки за місцем розташування земельної ділянки, як було до цього, а і в іншому районі в межах однієї області.

Отже, ми покладаємо відповідальність на обласних керівників у цій сфері, які повинні в ручному режимі дозволяти зменшувати ці черги. Адже зрозуміло, що в одному районі більше сільськогосподарських земель, в іншому їх трохи менше. І через це він може перерозподіляти ці черги і зменшувати соціальну напругу і, відповідно, саму проблему.

Тому в цій ситуації ми зараз активно співпрацюємо з обласними керівниками Реєстраційної служби, щоб вони запустили процес, оскільки нормативно Київ дозволив і забезпечив всі умови для цього. Ми сподіваємося, що це значною мірою зменшить проблему».

З її слів, Державна реєстраційна служба дуже активно співпрацює з Міністерством юстиції, а також віце-прем’єром Гройсманом щодо подальшого реформування Центру надання адміністративних послуг.

Вона зазначила, що одне із завдань, яке поставив уряд – це децентралізація влади, бо, справді, дуже багато повноважень було централізовано, тобто управління здійснювалося винятково з Києва, з центру.

Тоді як органи місцевого самоврядування можуть осилити повноваження, і їм було б доцільніше цим займатися, зокрема і щодо надання адміністративних послуг.

Ганна Онищенко зазначила, що на той момент існувала робоча група на високому рівні, куди входив Гройсман, і більш низького рівня – ті робочі групи, які безпосередньо здійснювали розробку проектів нормативних актів, де планується вносити зміни.

За її словами, в Державній реєстраційній службі працює ціла група грузинських колег, які проводили у себе аналогічну реформу, створювали так звані будинки юстиції в Грузії. А вони, як відомо, є одними з найкращих у світі. І завдяки цьому вони піднялися на восьму позицію серед інших країн за комфортністю реєстрації ведення бізнесу.

Онищенко висловила надію, що вже через кілька місяців «…ми будемо розуміти, яким чином повинна працювати ця реформа. У всякому разі, частину повноважень, ті, що зараз в органах державної влади, передадуть органам місцевого самоврядування».

Але працювати далі в цьому напрямку їй довго не довелося. Змінилася влада – довелося піти і їй.

Безлад був і залишається в парламенті. Люди приходять і йдуть. Тільки від цього все одно абсолютно нічого не змінюється. Українцям соромно за всіх народних обранців, які влаштовують справжнє шоу в очах цивілізованого світу. На жаль, немає жодних нормативних актів, які регулювали б парламент.