Ні покарання, ні відповідальності: як склалася доля тих, хто голосував за «диктаторські закони»

Співучасники масштабного парламентського рішення три роки потому не лише не покарані, а і продовжують політичну кар’єру, багатіють і все частіше рясніють у соціологічних опитуваннях.

Переказувати в подробицях історію ухвалення законів, які, за планами Віктора Януковича, мали покласти край вуличним протестам, немає сенсу. Простим підняттям рук у ніч 16 січня повний склад фракції Партії регіонів за один день ухвалив із десяток законів, які передбачали ув’язнення за вуличні протести, запроваджували поняття «іноземний агент» для ГО, забороняли рух колон автомобілів більше за п’ять одиниць, повернули у Кримінальний кодекс ув’язнення за наклеп, надали владі можливість закривати інтернет без рішення суду, звільняли від покарання «беркутівців», а за збір інформації про їхні особи можна було потрапити за ґрати на сім років.

Ухвалені обмеження не зупинили вуличні протести. Усі «диктаторські закони» скасували ті самі депутати, що їх приймали, уже 2 лютого. Здавалося б, політична помилка, яка призвела до наймасовішого вбивства людей у центрі української столиці, мала назавжди залишити голосувальників поза політикою.

Але понад 60 нардепів, які підтримали диктаторські закони, знову потрапили до Ради переважно через мажоритарні округи та список Опозиційного блоку. Причому декілька нардепів опинилися в новій Раді вже керівниками депутатських груп, а олігарх Владислав Атрошенко навіть увійшов до керівництва фракції Блоку Петра Порошенка.

Ті, хто пішли

Спроби провести розслідування зловживань під час голосування 16 січня, коли електронну систему «Рада» вимкнули, а голоси рахували за піднятими руками, почалися ще з 2014 року. Жодних результатів ці розслідування досі не дали.

Першою смертю у списку фігурантів того голосування на початку 2015 року стало самогубство «парламентського диригента» Партії регіонів Михайла Чечетова. Саме він помахами рук закликав колег із фракції голосувати за скандальні закони і піднімав у їх підтримку одразу дві руки.

Про зв’язок між загибеллю Чечетова та його участю у голосуванні за «диктаторські закони» першим висловився радник міністра МВС Антон Геращенко.

«Він перебував у глибокій депресії після початку кримінального провадження за підозрою його у зловживанні службовим становищем під час ручного голосування 16 січня 2014 року», – повідомив нардеп.

У серпні 2015 року з життя пішов ще один голосувальник «за» закони 16 січня 2014 року – волинський олігарх і керівник депутатської групи «Воля народу» Ігор Єремеєв. Одразу після парламентських виборів він зібрав у Раді в організовану групу заможних депутатів-мажоритарників, пов’язаних із нафтогазовим бізнесом. У жовтні 2014 року Єремеєв відкликав свій голос зі списку тих, хто підтримав скандальні закони, а у пресі про цей епізод своєї політичної кар’єри ніколи не згадував.

Наприкінці жовтня вже 2016 року в українських ЗМІ почали поширювати інформацію про смерть сина екс-президента Віктора Януковича-молодшого, який так само підтримав того дня «диктаторські закони». Після тривалої мовчанки російські ЗМІ це підтвердили, а ось жахливі подробиці загибелі сина екс-гаранта розповів волонтер Олексій Мочанов. За його даними, під час перегонів на льоду озера Байкал автівка, за кермом якої був Янукович-молодший, упала під лід.

Утікачи-можновладці

За списком депутатів, які голосували за «диктаторські закони», можна вивчати історію української політичної міграції. Після перемоги Майдану, навтіки до Росії пустилися кілька десятків відомих «регіоналів»: Олег Царьов, Олексій Азаров (син екс-прем’єра Миколи Азарова), Юрій Іванющенко, Микола Левченко, Володимир Олійник, Артем Пшонка (син екс-генпрокурора Віктора Пшонки), Ян Табачник (брат екс-голови адміністрації президента Кучми Дмитра Табачника), Ігор Калєтнік (перший заступник голови ВР) та багато інших.

Так само, схоже, назавжди в Росії залишилася і співачка та колишній нардеп Таїсія Повалій – ще одна з тих, хто голосував «за» скандальні закони.

Політичні «зірки» та багатії

Але найобурливішим при аналізі списків тих, хто голосував за «диктаторські закони», видається біографія тих нардепів, які не лише жодним чином не відповіли за участь у січневому голосуванні в 2014 році у стінах парламенту, а і значно посилили свої позиції в політиці, та ще і значно збагатілися з тих часів.

Перший номер у цьому антирейтингу має отримати Віталій Хомутиннік. Макіївський бізнесмен «крутився» навколо Партії регіонів ще з 2002 року, коли за підтримки саме цієї партії вперше потрапив до Ради і 12 років не залишав її. У парламенті цього скликання Хомутиннік доріс уже до співголови депутатської групи «Відродження». Без їхніх голосів не обходиться жодне важливе голосування: від призначення прем’єр-міністрів і генпрокурорів до ухвалення бюджетів та змін до Конституції.

Після голосування за «диктаторські закони» 16 січня, вже 24 лютого Хомутиннік, який на той момент очолював Комітет із податкової політики та молодіжне крило Партії регіонів, з неї вийшов і на останні вибори пішов за мажоритарним округом у Харкові.

У вересні 2016 року журналісти назвали Віталія Хомутинніка «висхідною зіркою олігархії». Після публікації електронних декларацій з’ясувалося, що у власності донецького бізнесмена перебувають кілька десятків офшорних компаній і понад $133 млн активів. До того ж журналісти з’ясували, що з 2011 року саме Хомутиннік регулярно виводив власні активи з банків, які за кілька днів після цього ліквідовували.

Ще одним показовим прикладом того, як уникнути відповідальності за, здавалося б, фатальні політичні помилки, можна назвати Євгена Мураєва. Обраний за мажоритарним округом у Харкові (сусідній округ із тим, де обрався Хомутиннік) два роки був одним з облич Опозиційного блоку, але кілька місяців тому вийшов зі складу фракції та почав активно просувати нову партію «За життя» разом із Вадимом Рабиновичем.

Заможний депутат, який задекларував сумарних статків на майже 100 млн грн, купив у 2016 році телеканал NewsOne, зовсім припинив ходити на засідання Верховної Ради (жодного відвідування за листопад та грудень 2016 року), зате не забував вимагати скасування санкцій проти Росії та відновлення з нею економічних відносин. До того ж Мураєв залишається одним із небагатьох чинних депутатів, який відкрито висловлюється про «відсутність російських військ на Донбасі» і, попри статки, регулярно бере допомогу на оренду житла у столиці.

Віктор Бондар замикає «антирейтинг» нардепів, які після голосування за «диктаторські закони» шли вгору протягом останніх трьох років. З червня 2015 року він очолив депутатську групу «Відродження», де співголовою значиться згаданий вище Віталій Хомутиннік.

Член фракції Партії регіонів після підтримки законів 16 січня 2014 року вийшов із фракції уже 19 січня. Бондар не соромиться називати Росію країною-агресором та вимагати продовження курсу на євроінтеграцію України. У декларації нардепа – низка ділянок в Одесі, Ірпені, Криму та на Хмельниччині, колекція живопису з кількох десятків картин, кілька десятків коштовних годинників і понад $2 млн готівкою.

Разом із Бондарем до тих, у кого життя покращилося після підтримки «диктаторських законів», можна віднести і члена Блоку Петра Порошенка Владислава Атрошенка. Аграрний олігарх із Чернігівщини став не лише єдиним фігурантом скандального голосування у президентському блоці, а й уникнув розслідування про масовий підкуп виборців під час змагання за крісло мера Чернігова в 2015 році. Піти з парламенту Атрошенко вирішив лишень після того, як його зв’язки з Партією регіонів і голосуванням за «диктаторські закони» потрапили в центр уваги ЗМІ.

Саме Атрошенка журналісти назвали автором найшокуючого подарунка екс-президенту Віктору Януковичу – золотого батона. До того ж у 2004 році автівка чинного мера Чернігова, за кермом якої був він сам, збила насмерть 64-річного мешканця села на Чернігівщині. Жодних результатів розслідування справи не дало, а Атрошенко продовжив успішну політичну кар’єру.

«Диктаторський блок»

Безумовним лідером серед чинних парламентських партій, де зібралися прихильники «диктаторських законів», є Опозиційний блок. З 43 чинних нардепів, 23 можна знайти у списках тих, хто підтримав голосування 16 січня 2014 року.

Серед відомих прізвищ – брат колишнього губернатора Харківщини Михайла Добкіна – Дмитро, який регулярно потрапляє у скандали; Сергій Ківалов, якого у ЗМІ називають «судовим куратором Януковича»; сестра екс-голови Адміністрації Януковича Сергія Льовочкіна (і також члена Опозиційного блоку) – Юлія, яка стала рекордсменом за кількістю офшорів; олігарх Вадим Новинський, проти якого ГПУ наразі веде справу за викрадення епіскопа; колишній міністр із надзвичайних ситуацій Нестор Шуфрич та інші менш відомі політики.

Утім, певну крапку в історії з відповідальністю за голосування на підтримку «диктаторських законів» поставив ще екс-генпрокурор Віталій Ярема в січні 2015 року. Здається, саме цього дня в одній із фракцій відкорковували шампанське.

«Відповідно до статті 80 (Конституції України, – ред.) народний депутат не несе юридичної відповідальності за голосування. До відповідальності можуть бути притягнуті лише ті особи, які фальсифікували процес голосування. Тому ми оголосили в розшук і оголосили підозру (колишнім) народним депутатам Олійнику та Калетнику», – заявив Ярема.

З моменту цієї заяви жодних зрушень у розслідування справи про, бодай, фальсифікацію результатів фатального голосування не відбулося. Судячи з результатів виборів, окрім виборців, ніхто фігурантів голосування за «диктаторські закони» до відповідальності вже і не притягне.

Ілля Лукаш

Фото: Reuters