На Україну наступного року чекають президентська та парламентська кампанії, які значною мірою визначатимуть долю країни на ближчі роки. Ставки є високими, до електорального марафону готуються основні політичні гравці. Втім, до них готуються і в Кремлі.
Росія має суттєвий досвід втручання у перебіг демократичних процедур у різних країнах світу. Це не лише Сполучені Штати, де це втручання отримало значного резонансу та сьогодні є об’єктом розслідування, але і референдум у Нідерландах щодо угоди про Асоціацію ЄС з Україною та президентські вибори у Франції минулого року.
Інша справа, що це втручання не було настільки ефективним, як розраховували у Кремлі. Путін та його команда прагнуть довести цивілізованому світові, що їм до снаги нівелювати будь-яку демократичну процедуру, дискредитувати волевиявлення як таке та звести все до керованої демократії за російським зразком.
Коли мова заходить про втручання у вибори в Україні, мимоволі згадується «паралельний сервер» 2004 року та інші подібні «фокуси». Проте очікувати чогось подібного наступного року не варто не лише через Помаранчеву революцію та Революцію Гідності, які відбулися після нахабного втручання у процес підрахунку голосів на президентських виборах 2004 року. Україна нині є реципієнтом потужної фінансової допомоги з боку США та НАТО у сфері протидії кібератакам, що є запорукою захисту від несанкціонованого втручання.
Втім, повністю виключати можливість хакерських атак не можна, бо ціна українських виборів є значною.
Варто зауважити, що тактика, яка використовувалася Росією під час попередніх виборчих кампаній в Україні, втратила актуальність ще у 2014 році. Більше не буде трансляцій інтерв’ю українських політиків у російських медіа чи спроб створити «Русский клуб» в центрі Києва з цілком очевидними намірами. Тепер modus operandi дій Кремля буде дещо іншим, як і шляхи його втілення в життя.
Головна мета Путіна у четвертому президентському терміні – отримати в Україні більш лояльну владу, яка буде готовою вести переговори про повернення Донбасу на російських умовах та забути про анексію Криму.
Довідково нагадаю, що за 10 років після російсько-грузинської війни до кавказької республіки приїжджає чимало російських туристів, хоча 20% території Грузії фактично залишаються окупованими.
Завдання Кремля суттєво полегшується завдяки тому, що українське суспільство втомилося від важких випробувань останніх років, а стратегічні комунікації так і не стали надійним інструментом діалогу влади та громадян. Це накладається на популістські настрої в Європі. Сіяти в цих умовах зерна зневіри та сумніву легко, і розраховувати на щедрий урожай є чимало підстав. Чимало тем суспільного дискурсу – мова, історія, ситуація у православ’ї – залишаються суперечливими та дражливими для великої кількості людей.
Спробувати розвалити Україну зсередини, для чого графік виборів дає її ворогам навіть дві спроби, набагато дешевше, ніж організувати повномасштабну військову операцію на Донбасі та спробувати завдати нищівної поразки Збройним Силам України. Українська армія суттєво зміцніла. Проте різноманітні провокації та перевірки боєм по всій лінії зіткнення, безумовно, будуть, як і інформаційні вкидання про Іловайськ та Дебальцеве.
Як видається, головним завданням Росії може стати зрив голосування на президентських чи парламентських виборах у окремо взятому районі чи області України. Думаю, що це суттєвий виклик для всієї України.
Путін витісняє ТрампаХоча законодавство дозволяє обійти подібні загрози, інформаційне посилення подібного факту може спричинити сумніви у легітимності процесу волевиявлення. А за певних обставин – спричинити масові протести.
Протидіяти можливому втручанню до перебігу виборів в Україні потрібно не лише діями спецслужб та фахівців з інформаційної безпеки. Головним чинником у даному питанні є формування національних інтересів, які поділяють мільйони українців. Відновлення територіальної цілісності та суверенітету, продовження європейської та євроатлантичної інтеграції є ключовими з них. І не варто забувати, що розхитувати ситуацію будуть «добродії» не у будьонівках та з маузерами, а люди, які часто видаватимуться свідомими патріотами України.
Євген Магда, Інститут світової політики, спеціально для «Політеки», 10 серпня 2018 року
