В Інтернеті поспішили охрестити нинішню кампанію «комік-виборами».
Хоча артист гумористичного жанру серед кандидатів у нас передбачається тільки один. А ось людей з багатозірковими погонами аж троє: Валентин Наливайченко, Ігор Смешко, Микола Маломуж. Причому, всі вони – зі спецслужб.
Так що, допитливі співгромадяни і мляві співвітчизники, прийдешні вибори виправдано називати і комічними, і джеймсбондівськими.
До речі, згадані – цілком адекватні генерали. Відчувають соціальний запит на «тверду руку». Знаходяться в опозиції до нинішньої влади, що куди чесніше, ніж позиція керівництва СБУ, що непереконливо імітує боротьбу за національну безпеку, а на ділі обслуговує Президента Порошенко в його надії переобратися. Хоча толку від них не густо: той же Сергій Березенко з його штабом, збройною концепцією «покупної демократії», може вплинути на результати істотніше, ніж всі СБУ разом з розвідкою.
Доводиться констатувати, що ці вибори – найбільш непередбачувані за всю історію України. І найбільш парадоксальні, так як все фактично визначиться в першому турі, хоча турів буде, звичайно ж, два.
Спробую пояснити.
Перш за все, серйозну розмову можна вести щодо шансів лише трьох кандидатів.
Святослав Вакарчук, наш політичний П’єро, дотримав сценічну паузу до того, що публіка почала залишати залу.
А з Анатолієм Гриценком відбувається саме те, що він, як авіатор в минулому, повинен чудово розуміти. Справа в тому, що Гриценко – не літак. Не випробуваний пасажирський лайнер, як Юлія Тимошенко. Не новомодний безпілотник, як Володимир Зеленський. Чи не навіть перевантажений всіляким скарбом кукурузник, як Петро Порошенко.
Гриценко – повітряна куля, яка непогана, коли вітер попутний. Але чим ближче до дня голосування, тим сильніше зустрічні пориви, які збивають безмоторну кулю з курсу і притискають до землі. Що і фіксують соціологи на своїх радарах.
Тому будемо міркувати про несвяту трійцю, серед яких повинен залишитися тільки один / одна.
У Тимошенко – все гладко. Днями пройде з’їзд, підгаданий під День Соборності України. Це символічно, так як ЮВТ зовсім не гріє перспектива керувати розколотим суспільством на додачу до неминучого її протистояння з ворожими Верховною Радою і Кабміном.
Після з’їзду з висуненням Юлії Тимошенко кандидатом в Президенти, почнуться її виїзди на місця. Що, звичайно, не настільки ефектно, як презентація новоявленого Грааля, але електорально ефективно. Важко уявити, що повинна зробити або, навпаки, не зробити команда ЮВТ, щоб їхній лідер не вийшов у другий тур. А ось там – точка сингулярності, де все нелінійно.
Зеленський продовжує спантеличувати. Спочатку здавалося, що його єдина функція – це антиракета, тобто, сатирична нейтралізація Святослава Вакарчука. Але Вакарчука на виборному горизонті не видно, а Зеленський залишається на бойовому чергуванні.
Потім у експертів народилася гіпотеза, що Володимир за незаперечним проханням Ігоря Коломойського повинен не пустити ПОПа до другого туру.
Цікава вигадка. Але для цього цілком достатньо зображувати перед публікою серіального «слугу народу». А з регіонів надходить інфа, що там формуються натуральні штаби Зеленського, куди запрошують на роботу агітаторів, спостерігачів та інших фахівців. А це – гроші, і чималі.
Питається: навіщо? Захистити у виборчих комісіях результати Володимира Зеленського можна і за допомогою спостерігачів Олександра Шевченко – теж нечужого Коломойському проекту. Чим-чим, а марнотратством ІВК ніколи не відрізнявся.
Тоді виходить, що Зеленський хоче мати власні, їм керовані виборчі штаби. Тобто, не має наміру грати допоміжну технічну роль на виборах. Запаморочилося в голові від уваги публіки? Так начебто він звичний.
От же ж закарлюки які хитромудрі виходять… І ситуація з хитросплетіннями проясниться лише з часом.
Зате з Петром Порошенко все очевидно: він явно полетів в клерикальний астрал.
Його затія з явищем томосу народу – це тривіальне марнославство і нічого більше. ПОПу дуже хочеться не просто поваги, а саме шанування і ось – дорвався. Як би… це, від єлею не злипнувся.
Невже Президент і справді вірить, що справжня автокефалія (при її безсумнівній значимості!), до якої ще, як до Віфлеємської зірки, допоможе йому на виборах? Тобто, майбутня суто духовна подія витіснить зі свідомості українців сьогоднішні цілком відчутні матеріальні труднощі?
Тоді це буде диво схоже на перетворення води на вино. Така собі «монетизація церковних субсидій».
Але ж ми розуміємо, що під благочестиві голосіння в ніч виборів цілком земні фальсифікатори почнуть малювати ПОПу відсоток, необхідний для виходу в другий тур… Як все це може поєднуватися в одній людині, не знаю? Він або не вірить і не боїться Бога, або у нього якийсь свій, особливий бог, взятий напрокат в сліпому трасті.
А в другому турі для будь-якого суперника ЮВТ – що ПОПа, що ВАЗа, спрацює правило достатньої переваги.
Тобто, якщо при офіційному оголошенні результатів збережеться нинішній відрив Тимошенко (8-10%), то цинічні штабісти Порошенко побіжать здаватися на милість переможниці. А якщо в другому турі виявиться Зеленський, то його штабісти при такому відриві просто не стануть надриватися, так як вихід до другого туру – вже сенсаційний успіх.
Але якщо відрив складе близько 5%, то Порошенко намалює потрібний йому результат, а Зеленський зможе мобілізувати протестний електорат на настільки досяжну перемогу.
Саме тому я і стверджую, що вибори у нас майже гарантовано пройдуть в два тури, але результат буде зрозумілий вже за результатами першого.
Олександр Кочетков, аналітик і політтехнолог, спеціально для «Політеки»
Як повідомляла Politeka, відомий російський артист висловився про президентство Зеленського: “дуже злий на Володимира”.
Також Politeka писала, що Гриценко був би ідеальним вибором, – Андреас Умланд.
